2-1994/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    31 травня  2010 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Мухоїд Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та Органу опіки та піклування Васильківської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав,

в становив:

            позивачка в березні 2010 року звернулася до суду з даним позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 щодо неповнолітнього ОСОБА_5, посилаючись на невиконання відповідачем батьківських обов’язків.  

В судовому засіданні позивачка підтримала висунуті вимоги й ствердила, що вона є матір’ю неповнолітнього ОСОБА_5.      

Зазначила, що відповідач за місцем проживання дитини не з’являється, будь – якої участі у вихованні та утриманні сина не приймає, не виявляє до нього ніякої уваги, батьківської турботи.

Васильківська районна державна адміністрація Київської області прийшла до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила позбавити відповідача батьківських прав.  

Представник Органу опіки та піклування Васильківської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не прибув, просив розглянути позов за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.  

Відповідач позов визнав у повному обсязі й викладені позивачкою обставини підтвердив.

          З огляду на положення ч. 4 ст. 174 ЦПК України, суд приймає визнання відповідачем даного позову, а зазначене є підставою для ухвалення рішення.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.  

            Судом встановлено, що батьком неповнолітнього ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_1, є відповідач по справі, що підтверджується свідоцтвом про народження.

    Позивачка є матір’ю ОСОБА_5, який проживає з нею і знаходиться на її утриманні.    

    Відповідно ст. 150 СК України батьки зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.    

    Відповідно до ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

    З пояснень позивачки та матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконує покладених на нього законом обов’язків щодо виховання та утримання дитини, що підтверджується характеристикою Дослідницької ОСОБА_6 ступенів Васильківського району Київської області від 18 березня 2010 року, довідкою ф. 3 № 22 від 19 березня 2010 року та актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї від 10 листопада 2009 року.

      Неповнолітній ОСОБА_5 знаходиться на повному утриманні позивачки, проживає за місцем її проживання.

    Відповідач вихованням дитини та її матеріальним утриманням не займається, не цікавиться її життям, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, оскільки з дитиною не зустрічається і не спілкується в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення і розвитку.

    Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько  можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитину.

    У справі встановлено, що відповідач від виконання своїх батьківських обов’язків щодо ОСОБА_5  ухилився.  

              Відтак, пред’явлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах Закону і підлягають задоволенню.

            На підставі викладеного і керуючись статтями 212 – 215 ЦПК України,  

вирішив:

      позов задовольнити.

    Позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо його  дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого Відділом реєстраці актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві, актовий запис - №879.    

          Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про його оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя