2-2189/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    29 червня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Мухоїд Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді адміністративну справу за позовами ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області про зобов’язання провести порахунок, виплатити пенсію,  

встановив:

    позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на порушення відповідачем його прав , передбачених статтями 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який нараховував і виплачував пенсію без дотримання вимог цього закону починаючи з січня 2010 року, а тому просив визнати такі дії неправомірними і зобов’язати відповідача призначити пенсію.

    У судовому засіданні позивач просив про задоволення позову з викладених у ньому підставах.

    Представник відповідача проти позову заперечив, підстав до його задоволення не вбачав.

    Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.  

        Судом встановлено, що ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи, внаслідок захворювання пов’язаною з Чорнобильською катастрофою, а отже – суб’єктом визначеним у статтях 50 (Закону № 2001-12) ТА 54 (Закону №3285-12), який є пенсіонером, що має право отримувати пенсію, розмір якої в усіх випадках не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а також право на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

    Позивач знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду Вишгородського району Київської області, як інвалід 2 групи, якому управління виплачує, пенсію по інвалідності в спосіб та розмірах установленими постановами Кабінетів Міністрів України.  

    Одержані позивачем виплати пенсії на момент їх здійснення розміру мінімальних пенсій за віком, що встановлювалася Законами України  «Про державний бюджет України» на певні роки, не відповідають, а також не включають додаткову пенсію й доплату до неї у вказаних вище розрахункових величинах.

    Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст. 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

    Право вибору пенсійних виплат передбачене ст. 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

    Відповідно до статей 21 і 22 Конституції України конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.

    Загальновизнаним є правило, згідно яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі прав осіб постраждали від Чорнобильської катастрофи на отримання соціальних виплат у вказаних вище розрахункових величинах.  

    Згідно ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а такому питання визначення розрахункової величини, що використовується для підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, є також предметом виключно законів України.

    Законність вимоги позивача про визнання його права як інвалід 2 групи від захворювання пов’язаного із наслідками аварії на Чорнобильській АЕС на пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, підтверджується також рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп та від 22 травня 2009 року № 10-рп2009, яким визнано неконституційним зупинення Законом України про державний бюджет України, дію інших законів щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до законів, встановлення іншого правого регулювання відносин, ніж вже передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, частині другій ст.6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

    При цьому зазначено й те, що Верховна Рада України не повноважена при прийняття закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

    З цих підстав, посилення представників відповідача на відповідні положення Закону України «Про державний бюджет України», яким здійснювалося зупинення згаданих норм законів, суд до уваги не приймає, як таке, що обмежує права позивача на призначення пенсії згідно наведених вимог закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Натомість усупереч Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачеві пенсія виплачувалася в розмірах установлених урядовими нормативними актами й без дотримання інших вимог даного Закону, який за загальними засадами є пріоритетним при  визначенні питань розрахункової величини певних соціальних виплат, і тому підлягає застосуванню в цій справі.

    Таким чином, суд вважає, що дії Управління щодо виплати пенсії у розмірах менших від 8 мінімальних пенсій за віком є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ч. 4 ст. 54 Закону № 3285-12.

    Згідно статей  1 і 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімуму використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсій за віком, та який щорічно затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет на відповідний рік.  

    При цьому прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом (ч. 3 ст.46 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»), який визначається виключно законами України.

За таких обставин позивач має право на здійснення перерахунку та одержання недоотриманої суми виплат в передбаченому законом розмірі з права на отримання цієї пенсії з 01 січня 2010 року.  

На підставі викладеного та керуючись ст. 209-215 ЦПК України,

постановив:

адміністративний позов задовольнити  частково.

    Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_3, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, основної пенсії згідно вимог статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у період з 01 січня 2010 року.    

    В решті задоволення позовних вимог відмовити.

    Рішення набирає законної сили протягом 10 днів з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання в зазначений строк заяви про його оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя