№2- 956 За 2007р

РІШЕННЯ

іменем України

«31» травня 2007 року, Стахановський міський суд у Луганській області в складі:

головуючого судді                             Євтіфієва В.М.

при секретарі                                     Ращепкіної К.В.

розглянув у судовому засіданні м.Стаханова за участю позивачаОСОБА_1, представника позивача в особі адвокатаОСОБА_2 відповідача в особі представника ОСОБА_3, справу за позовомОСОБА_1 до Державного підприємства обласна дирекція «Луганськвуглерекструктуризація», про поновлення на роботи та стягнення середньої заробітної платні за час вимушеного прогулу, суд

ВСТАНОВИВ:

В мотивуванні вимог позивач вказав, що його наказом №27 від 05.02.2007 року підприємства було звільнено. Він вважає, що даний наказ не відповідає вимогам закону та правових підстав на звільнення його з роботи у власника не було. Тому він вимагає поновити його на роботі, стягнути середню заробітну платну за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на позові наполягав. Представник позивачаОСОБА_2 в поясненні вказала, що її доверітель наказом був звільнен за систематичне невиконання робітником без поважних причин обов'язків, покладених на його трудовим договором, якщо до даного робітника були раніше застосовані міри дисциплінарного або суспільного стягнення. До ОСОБА_1 дані стягнення не застосовувались. ОСОБА_1 є членом профспілкового комітету, тому його звільнення повинно було бути узгоджено с вищестоящим профспілковим комітетом.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, в пояснені вказав, що позивач працював помічником директора по господарським питанням. В обов'язок позивача входила організація роботи по забезпеченню вугіллям. Організація роботи була не найвищому рівні, про що позивачеві ставилось на вид. Рішення профспілкового комітету про звільнення ОСОБА_1 було.

Свідок ОСОБА_4. суду пояснила, що їй було дано подання адміністрації про дачу згоди на звільнення ОСОБА_1, який є членом профспілкового комітету. Вона зібрала членів профспілкового комітету і вони розглянули подання. ОСОБА_1 на засіданні не було, так як вони не змогли його знайти.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши інші докази по справі, суд дійшов до наступного:

Сторони перебували у трудових відносинах, що свідчить трудова книжка ОСОБА_1 Наказом від 05.02.2007 року, за № 27 ОСОБА_1 був звільнений с посади помічника директора

2 по соціальним, господарським і загальним питанням ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглерекструктуризація». Підставою звільнення позивача є п.3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на його трудовим договором, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Ст. ЗО КЗпП України передбачено, працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

З положень вказанної статті позивач повинен виконувати ту работу, яка передбаченна його обов*язками, за що повинен нести відповідальність, при цьому власник не має права вимагати виконання работи, не передбаченної трудовим договором, що зазначено у ст.31 КЗпП України.

Підстави звільнення, яки зазначені в наказі відповідача, суперечать обов'язкам помічника директора по соціальним, господарським і загальним питанням ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглерекструктуризація», яки зазначені в посадової інструкції, її доповненням і суперечать вказаним нормам закону.

Також ст. 40 п. 3 КЗпП України передбачено право власника за власною ініциатівою у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим до/овором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення розірвати трудовий договір.

При цьому в наказі власника не зазаначено, в чому полягає систематичне невиконання обовязкив з боку позивача ОСОБА_1 і яки стягнення за ст. 147 КЗпП України, були протягом року накладені на ОСОБА_1

На підставі ст.43 КЗпП України, Розірвання трудового договору з підстав, передбачених у статті 40 пункті 3, КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Як встановленно судом позивач ОСОБА_1 не був повідомлений про день, час слухання подання власника профспілковим комітетом стосовно надання згоди на його звілтьнення і по цієї причині не приймав участі в засіданні комітету, що в свою чергу не відповідає вимогам ст.43 КЗпП України.

До того ж відповідно до вимог ст. 252 КЗпП України, звільнення ОСОБА_1, який є членом профспілкового комітету, повинно було бути проведенно за згодою вищестоящого виборного органу цієї профспілки.

Суд не може погодитись з відповідачем стосовно обовязку позивача про ведення обліку забезпечення вуглем населення та постачання вагонів на станцію Ніконоровка, що суперечить вимогам ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», де зазначено: „Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, здійснює керівництво підприємства відповідно до законодавства та установчих документів.

3

Тому   на  підставі   викладенного   суд  вважає   звільнення   позивача  ОСОБА_1суперечить вказаним нормам закону, що є підставою для поновлення ОСОБА_1 на робочому місті та за   ст.235 КЗпП України підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Заява позивача про звільнення за власним бажанням не є предметом розгляду суду, т.я. була подана позивачем власникові 16.11.2006 року і позивач не наполягав перед власником на той час про розірвання трудових правовідносин.

Керуючись ст. З, 10, 11, 57, 81, 88, 212-215, 367, ЦПК України, ст. ст. 30, 31,40 п.3, 43, 147, 252,235, Кзпп України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимогиОСОБА_1 до Державного підприємства обласна дирекція «Луганськвуглерекструктуризація», про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної платні за час вимушеного прогулу задовольнити цілком.

ПоновитиОСОБА_1 на посаді помічника директора по соціальним питанням, господарським і загальним питанням ДП «Обласна дирекція «Луганськвуглерекструктуризація».

Стягнути з Державного підприємства Луганська обласна дирекція «Лугансквуглерекструктуризація», на користьОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 7885 грн. 28 коп., на користь ТУ ДСА у Луганський області, с позначкою Стахановський суд, код ЕДРПОУ 26297948, р/р НОМЕР_1 в УДК Луганський області, МФО 804013, витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільних справ у сумі ЗО грн., витрати по розгляду справи у вигляді державного мита у сумі 78 грн. 85 коп.

Рішення в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь середньої заробітної платні в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до цивільної палати Апеляційного суду Луганської області через суд м. Стаханова. Протягом 10 днів з дня проголошення рішення повинна бути подана заява до суду про апеляційне оскарження рішення суду. Протягом 20 ти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, повинна бути подана апеляція на рішення суду.