Справа № 22ц/1456

Категорія 57

Головуючий в суді 1-ї інст. Шелепа А.А.

Доповідач Худяков А.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2009 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Худякова А.М.,

суддів: Франовської К.С., Широкової Л.В.,

при секретарі судового засідання Назаренко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 березня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про припинення права на спадщину із виплатою компенсації, визнання права власності, виділ частки в натурі, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-тя особа - Друга Житомирська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2005 року ОСОБА_3, якій на праві власності в порядку спадкування після смерті батька належить 43/100 домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1, звернулась в суд з позовом про припинення права власності відповідачки ОСОБА_2 на належну їй частку 7/100 у спадковому домоволодіння та присадибній ділянці, визнання недійсним свідоцтва про право ОСОБА_2 на спадщину за законом на 1/2 присадибної ділянки за тією ж адресою. Просила визнати за нею право власності на все спадкове майно - земельну ділянку та домоволодіння по АДРЕСА_1, які до смерті належали її батьку ОСОБА_6

На обгрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що частка відповідачки у спадковому майні є незначною і в натурі виділена бути не може, спільне користування будинком неможливе, ОСОБА_2 байдуже ставиться до спадкового майна, не бере участі у ремонті будинку та його утриманні, а окрім того, відповідач забезпечена житлом.

У грудні 2005 року ОСОБА_2, посилаючись на ст. 544 ЦК (в ред. 1963р.), ч.2 ст. 1257,1248 ЦК (в ред.2003 р.) подала зустрічний позов про визнання заповіту, складеного батьком ОСОБА_7 27 вересня 2002 року, яким він заповів їй 7/100 належного йому жилого будинку по АДРЕСА_1 у м. Житомирі, а сестрі ОСОБА_3- 43/100 цього ж будинку, - недійсним з тих підстав, що в момент складання заповіту волевиявлення батька не було вільним, оскільки документ він склав, перебуваючи у стані душевного хвилювання- після смерті тещі, а крім того, заповідач погано бачив, сам прочитати зміст заповіту не міг, а нотаріус вголос текст не прочитав.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12 березня 2009 року позов задоволено. Припинено право власності ОСОБА_2 на частку 7/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, що виникло у неї у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_7, як незначну та таку, що не може бути виділена в натурі, з визнанням права власності на дану частку за ОСОБА_3

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 16137,20 грн. (16137,20 грн. - 163 грн.) шістнадцять тисяч сто тридцять сім гривень 20 коп. в рахунок відшкодування вартості припиненої судом частки у спільному майні.

Виділено ОСОБА_3 в натурі 50/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 у складі:

- кухні 1-1 площею 8,0 м.кв.;

- кімнати 1-2 площею 13,8 м.кв.;

- кімнати 1-3 площею 20,3 м. кв.;

- веранди III площею 6,0 м.кв.;

- літньої кухні „Б, Б-1, б";

- сараїв „Д" і „Г";

- уборної „У",

з визнанням за нею остаточного права на 1/2 частину цього будинку.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 та у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 30 грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судове рішення у повному обсязі з направленням справи на новий розгляд до того ж суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Частина 2 даної правової норми вказує на те, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майгі за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Судом встановлено, що 27 вересня 2002 року ОСОБА_7 склав заповіт, яким заповів 43/100 з належної йому половини жилого будинку по АДРЕСА_1 дочці ОСОБА_3, а 7/100- дочці ОСОБА_2 (а.с. 8) .

21 квітня 2003 року ОСОБА_7 помер. Після смерті якого відкрилась спадщина на 1/2 домоволодіння по АДРЕСА_1 у м. Житомирі та 0,05 га приватизованої земельної ділянки за цією ж адресою.

Спадщину прийняли по закону (на земельну ділянку) та по заповіту (на будинок) дочки померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_2, про що нотаріальною конторою спадкоємцям видані свідоцтва про право на спадщину за законом і за заповітом від 4 лютого 2004 року (а.с. 9,10,16) .

Як встановив суд, у спадковому будинку ніхто з спадкоємців не проживає.

Як видно з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з позовом про припинення права власності відповідачки на частку в домоволодінні, не внесла на депозит суду вартість цієї частки.

Задовольняючи позов у частині припинення права ОСОБА_2 на частку у спільному майні, суд керувався тим, що частка відповідачки є незначною і не може бути виділена в натурі, а невнесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, суд вважав формальною підставою для відмови у позові.

Висновок суду про формальність вимоги закону щодо внесення вартості частки у спільному майні на депозит суду є помилковим.

Системний аналіз статті 365 ЦК України, якою передбачено припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, дає підстави для висновку про те, що самі по собі ті обставини, що частка є незначною і що спільне користування є неможливим, не є достатніми підставами для припинення права власності особи, оскільки має бути дотримана і інша обов’язкова умова - попереднє внесення вартості частки на депозит суду.

За таких обставин рішення суду в частині припинення права власності ОСОБА_2 на частку в будинку, стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вартості частки в будинку та виділення у власність ОСОБА_3 50/1000 домоволодіння в натурі, - підлягає скасуванню з постановлениям нового про відмову ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_2

Правильним є рішення суду, ухвалене за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.

Як вбачається із змісту позовної заяви, ОСОБА_2 просила суд визнати складений батьком ОСОБА_7 на її користь та на користь її сестри заповіт, недійсним з підстав, визначених ч.2 ст. 1257 ЦК України (в ред.2003 року), оскільки волевиявлення заповідача не було вільним.

Між тим, на правовідносини, що склались у зв’язку ізскладенням заповіту спадкоємцем у вересні 2003 року, положення Цивільного Кодексу, який набрав чинності з 1.01.2004 року не поширюються. Відтак, застосуванню підлягає Цивільний Кодекс 1963 року.

Стаття 544 Цивільного Кодексу (в ред. 1963 р.), на яку посилалась позивач, обґрунтовуючи позов, не містить вказаної умови недійсності заповіту і правовідносини, що виникли, не регулює.

Інші доводи щодо порушення нотаріусом Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, при посвідченні оспорюваного заповіту, безпідставні.

Керуючись ст. ст. 303,304,307,309,314-316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 березня 2009 року в частині припинення права ОСОБА_2 на 7/100 частин домоволодіння, стягнення 16137 грн. 20 коп. та виділення ОСОБА_3 в натурі 50/100 частин домоволодіння -скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 до

ОСОБА_2, ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні та виділі 50/100 частин домоволодіння з цих підстав відмовити за необґрунтованістю.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.