Справа № 22-ц-692-Ф/09
Головуючий суду першої інстанції Кухарський А.І.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Пономаренко А.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.
суддів Притуленко О.В., Пономаренко А.В.
при секретарі Рєзниченку А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини у період навчання, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 12 березня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_6 у період продовження навчання в розмірі 1/3 усіх видів заробітку.
Позивачка посилається на те, що відповідач є батьком ОСОБА_6, яка з 2007 року є студенткою денної форми навчання вищого учбового закладу, знаходиться на утриманні позивачки та потребує матеріальної допомоги, а відповідач за його матеріальним станом здатний надавати доньці таку допомогу.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 12 березня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволений частково стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_6 у розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 7 квітня 2008 року і до досягнення нею 23 років. Судом у рішенні також зазначено припинення права на отримання аліментів у разі припинення навчання, рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за місяць допущено до негайного виконання. Крім того судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
На вказане судове рішення представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3
Вимоги скарги мотивовані неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення у справі, невідповідністю висновків суду обставинам справи і порушенням норм матеріального права.
Апелянт зазначив, що судом на порушення вимог статті 199 Сімейного кодексу України не з’ясовано потреба повнолітньої ОСОБА_6 у матеріальній допомозі у зв’язку з її навчанням, оскільки у матеріалах справи відсутні докази з даного питання, а у задоволенні відповідного клопотання представника відповідача судом було відмовлено.
Крім того, суд не звернув увагу, що за станом здоров’я і матеріальним становищем відповідач не має можливості надавати доньці матеріальну допомогу під час навчання. Також апелянт вважає ОСОБА_3 неналежним позивачем за відсутністю у неї права самостійного звернення до суду з даними вимогами.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивачка просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення апелянта, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітня ОСОБА_6 потребує матеріальної допомоги під час навчання на денній формі у вищому учбовому закладі, а відповідач за його матеріальним станом здатний надавати доньці таку матеріальну допомогу у розмірі 1\6 частки усіх видів заробітку.
Проте такий висновок не відповідає вимогам чинного законодавства.
За змістом статті 199 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати повнолітніх доньку або сина, які продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги, до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на. звернення до суду має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Наведеною нормою закону визначені умови, з якими пов’язано виникнення права повнолітньої дитини на утримання з боку батьків у випадку продовження навчання до досягнення 23 років, тому при вирішенні таких справ має ретельно перевірятися наявність визначених обставин, зокрема, потреба повнолітньої дитини у матеріальній допомозі у період продовження навчання, а також можливість батьків надавати таку допомогу.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та мають доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка з 1 вересня 2007 року є студенткою денної форми навчання бюджетного відділення Луганського державного медичного університету строком до 30 червня 2013 року.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечуються.
Згідно з вимогами частини 3 статті 10 та статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На порушення наведених норм процесуального закону позивачкою не надано безперечних доказів того, що донька ОСОБА_6 у період продовження навчання у зазначеному вищому учбовому закладу потребує матеріальної допомоги.
Позивачка посилається на знаходження доньки на її утриманні та відсутність у неї можливості забезпечити оплату навчання і належне утримання дитини у період учбового процесу як на підставу покладання на відповідача обов’язку утримувати дочку під час навчання до 23 років.
При цьому позивачкою не надано доказів щодо оплати нею вартості навчання, вартості підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження, харчування, придбання одягу та інших витрат, пов’язаних з навчанням дитини.
Відсутність у позивачки доказів зазначених обставин, які мають істотне значення при визначенні потреби повнолітньої дитини, що продовжує навчання, у матеріальній допомозі, а також впливають на її розмір, підтверджується даними матеріалів справи (а.с. 83-84).
При цьому апелянт обґрунтовано посилається на відмову суду першої інстанції у задоволенні його клопотання про забезпечення через витребування відповідних доказів з місця навчання ОСОБА_6
Положеннями статті 199 Сімейного кодексу України визначений обов’язок обох батьків надавати матеріальну допомогу повнолітній дитині під час навчання до досягнення 23 років при наявності певних обставин.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка є працездатною особою, з 1989 року працює лікарем та отримує заробітну плату приблизно 1700 гр. у місяць (а.с. 101-102).
Відомостей щодо відсутності у позивачки за її матеріальним станом або з інших причин можливості підтримувати матеріально дочку у період навчання матеріали справи не містять.
Крім того, у встановленому порядку позивачкою також не було доведено, що відповідач за станом здоров’я та загальним матеріальним станом здатний надавати матеріальну допомогу доньці під час продовження навчання у вищому учбовому закладі.
Посилання позивачки на наявність цих обставин носить характер припущень та спростовується доказами у матеріалах справи - довідками про стан здоров’я відповідача, який має безстрокову інвалідність другої групи, з 1995 року знаходиться під медичним наглядом з приводу численних захворювань, у тому числі онкологічного, неодноразово проходив стаціонарне лікування та потребує медикаментозної терапії, місячна вартість якої на придбання ліків складає 2639гр., довідкою про розмір щомісячної пенсії відповідача у розмірі 2389,94 гр., договором оренди ОСОБА_4 та його матір’ю житла протягом з 10 травня 2008 року до 10 травня 2010 року з орендною щомісячною платою 1200гр.(а.с. 86,95-97,109-111,124).
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що умов, з якими закон пов’язує виникнення у повнолітньої ОСОБА_6 права на утримання під час продовження нею навчання до досягнення 23 років не встановлено.
Таким чином, довід апеляційної скарги про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 є обґрунтованим.
Посилання апелянта на відсутність у позивачки самостійного права звернення до суду з відповідними вимогами в інтересах повнолітньої дитини суперечать змісту наведеної вище норми матеріального закону і не заслуговує на увагу.
Відповідно до положень пунктів 1,3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України неповне з’ясування судом суттєвих обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, тому оскаржуване рішення Керченського міського суду АР Крим від 12 березня 2009 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові ОСОБА_3
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 1,3, 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 12 березня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини у період навчання.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.