Справа № 22ц-4392009 р.

Категорія 47

Головуючий у 1-й інст. Мартинишин М.О.

Доповідач Юхименко А.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Юхименка А.Г.

Суддів: Курій Н.М., Приколоти Т.І.

При секретарі: Гуняк О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2009 року;

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу зареєстрованого між ними 15 липня 2004 року. Стягнуто з позивача в дохід держави 17 гривень при оформленні розлучення в органах РАПС.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення скасувати та в позові відмовити, оскільки висновок суду про те, що сторони з 2006 року не підтримують подружні відносини, не ведуть спільного господарства і сім’я розпалась, не відповідає дійсності та нічим не підтверджений. Позивач не представив жодного доказу на підтвердження такого висновку. При цьому суд не звернув уваги на те, що вони з чоловіком проживають в одному приміщенні, підтримують сімейні відносини, ведуть спільне господарство, разом виховують їх малолітню дитину, здійснюють покращення побутових умов, вона, як дружина, піклується про чоловіка шляхом готування йому страв, прибиранням в місці проживання, пранням білизни та іншого одягу, відчуває до нього почуття кохання;

Суд формально підійшов до розгляду справи та в порушення процесуального права, не навів в рішенні доказів того, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей, не прийняв заходів для збереження сім’ї.

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в позові, виходячи з наступного.

Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України та роз’яснень Верховного Суду України, що містяться в п.10 його Постанови №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім’ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їхніх дітей. При цьому суд повинен вживати заходів до примирення сторін.

В позовній заяві позивач не навів доказів того, що подальше його життя з дружиною суперечитиме його інтересам, а в рішенні суду з цього питання взагалі відсутній висновок, лише є покликання на те, що судом надавався сторонам строк для примирення, однак це не відповідає дійсності, оскільки розгляд справи відповідно до правил ч. 5 ст. 191 ЦПК України для надання подружжю строку для примирення не відкладався.

Також не враховано, що сторони проживають в одній квартирі, відповідач, як дружина, піклується про позивача, вони разом виховують малолітню дитину.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у суду не було підстав для розірвання шлюбу, рішення не відповідає вимогам процесуально та матеріального права, тому його слід скасувати і ухвалити нове, яким в позові відмовити за безпідставністю позовних вимог, стягнувши з позивача ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 16 гривень.

Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, ст. 112 Сімейного кодексу України, колегія суддів;

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2009 року задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 лютого 2009 року скасувати.

Ухвалити нове рішенням, яким в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 16 гривень 00 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.