Справа №22ц-1459/9

Категорія: 5

Головуючий у 1-й інстанції - Марчук В.М.

Доповідач в апел. Інстанції - Кіт І.Н.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Каблака П.І.

суддів: Кота І.Н., Крайник Н.П.

при секретарі: Гарванко М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 18 грудня 2008 року.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду та пояснення представників сторін на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 18 грудня 2008 року частково задоволено позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями у багатоквартирному будинку.

Зобов’язано КП « Наше місто», ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 забезпечити позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_3 безперешкодне постійне користування допоміжним приміщенням площею 6,5 кв. метрів між четвертим та п’ятим поверхами будинку АДРЕСА_2 шляхом заміни вхідних дверей до самовільно влаштованого допоміжного приміщення з тим, щоб ширина дверного полотна була не меншою як 80 см. та наданням позивачам ключів від замків до дверей, що ведуть до допоміжних приміщень.

В задоволенні позову про стягнення з відповідачів у користь позивачів 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Рішення суду в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди оскаржили позивачі.

В апеляційній скарзі покликаються на його незаконність та невідповідність викладених у ньому висновків дійсним обставинам справи.

Зокрема, зазначають, що поза увагою та належною оцінкою з боку суду залишився беззаперечно встановлений факт самовільного обладнання власниками квартири АДРЕСА_1 допоміжного приміщення між четвертим та п’ятим поверхами та відсутності у позивачів можливості користуватися ним, чим спричинялися моральні страждання інвалідові другої групи ОСОБА_7.

Просять рішення міського суду змінити й ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог у повному їх обсязі.

Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред’явлених позовних вимог законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.

Відповідно до положень ст. 11,60 ЦПК, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб лише в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як беззаперечно вбачається із наявних у справі позовних заяв від 17,07.08 р. (а.с. 2-4) та від 03.11.08 р. (а.с. 70-71) вимога про стягнення моральної шкоди пред’явлена лише до однієї відповідачки ОСОБА_6 й мотивована саме зневажливим і зверхнім ставленням та образами з боку цієї відповідачки, якими принижено чесне ім’я і людську гідність позивачки та заподіяно їй сильного душевного болю.

Таким чином, цілком очевидним є те, що саме у такий спосіб позивачі належно реалізували гарантоване ст. 3,10,11 ЦПК право на захист своїх прав та інтересів, виходячи із принципу диспозитивності. Зазначене згідно із законом повністю виключає можливість для покладення обов’язку по відшкодуванню моральної шкоди на інших відповідачів.

Вирішуючи питання про можливість покладення такого обов’язку на відповідача ОСОБА_6 згідно із пред’явленими вимогами позивачів (а.с. 2-4, а.с. 70-71), слід виходити із роз’яснень, що міститься у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №4 від 31.03.1995р., з наступними змінами і доповненнями «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», за якими таке відшкодування можливе лише за наявності загальних підстав цивільно-правової відповідальності, а саме наявності заподіяної шкоди, доведення дійсного її розміру, неправомірності дій відповідача, причинного звязку між ними і заподіяною шкодою.

Оскільки позивачами не доведено, а в судовому засіданні не було здобуто доказів про наявність у діях відповідача ОСОБА_6 жодної із вказаних вище обов’язкових умов визначених законом для покладання відповідальності по відшкодуванню шкоди на цього відповідача, суд першої інстанції ухвалив законне і обгрунтоване рішення про відмову в позові про відшкодування моральної шкоди, з яким колегія суддів повністю погоджується.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, бо такі спростовуються матеріалами справи, зокрема показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 59-60), якими заперечується факт заподіяння відповідачкою образ позивачам.

Враховуючи наведене та керуючи ст. ст. 303,307,308,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 18 грудня 2008 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.