Справа № 22-ц-797-Ф/09

Головуючий суду першої інстанції Кухарського А.І.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Пономаренко А.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:

Головуючого - судді Ломанової Л.О.

суддів Притуленко О.В., Пономаренко А.В.

при секретарі Рєзниченку А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства «Керченський скляний комбінат» про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації втрати частини заробітку у зв’язку з порушенням строків її виплати, за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства «Керченський скляний комбінат» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 9 квітня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом Закритого акціонерного товариства «Керченський скляний комбінат» (далі -ЗАТ «Керченський скляний комбінат») про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації втрати частини заробітку у зв’язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позивачка посилається на те, що вона працювала на вказаному підприємстві з 31 січня 2001 року до 31 грудня 2008 року, коли звільнилася за скороченням штату, за час її роботи відповідачем порушувалися строки виплати заробітної плати і виникла заборгованість у розмірі 8073,04 грн., яка на порушення статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні позивачки не виплачена. З даних підстав позивачка вважає, що крім заробітної плати, вона має право на виплату компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати в сумі 1233,49 гривень, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згодом позивачка позовні вимоги змінила і наполягала на стягненні заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати у зазначених сумах.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 9 квітня 2009 позов ОСОБА_3 задоволений - стягнуто з відповідача на користь позивачки заборгованість з заробітної плати у розмірі 8073,04 грн., компенсація втрати частини заробітку у зв’язку з порушенням строків її виплати в сумі 1233,49 грн., всього 9306,53гр. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На вказане судове рішення відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення у справі, та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Апелянт посилається на відсутність правових підстав для стягнення компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, оскільки позивачем не доведена вина відповідача перед позивачем у порушенні трудового законодавства, крім того, підприємство було позбавлено можливості здійснювати виплати із заробітної плати з об’єктивних причин - через, порушення справи про банкрутство, зупинення з 2004 року виробництва продукції у зв’язку з відсутністю ринку збиту та накладення арешту з травня 2006 року на усі рахунки підприємства. Також апелянт вважає необгрунтованим за відсутністю доказів розрахунок компенсаційних виплат і вказує, що рішення суду не містіть висновків суду щодо визначення суми стягнення з урахуванням або без урахування утримання податків та інших обов’язкових платежів, тому його неможливо виконати.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 ставить питання про відхилення скарги та залишення оскаржуваного рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог і порушення з вини відповідача встановлених строків виплати заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до вимог статті 94 Кодексу законів про працю України (надалі-КЗпП України) та Закону України « Про оплату праці» заробітна плата-це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 115 КЗпП України визначені строки виплати заробітної плати працівникам.

Згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року та Положенням про порядок проведення компенсації громадянам втрати частині доходів у зв’язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 зі змінами, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання проводиться компенсація втрати частини заробітної плати своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Відповідно до положень статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Як встановлено судом, позивачка перебувала у трудових відносинах з ЗАТ«Керченський скляний комбінат» з 31 січня 2001 року по 31 грудня 2008 року і була звільнена на підставі п.1 статті 40 Кодексу законів про працю України з посади завідуючої центральним складом за скороченням штатів.

За час роботи позивачці була нарахована, але своєчасно не виплачувалася заробітна плата, у зв’язку з чим на день звільнення утворилась заборгованість в сумі 8073гр.04 коп., яка в строки, визначені статтею 116 КЗпП України, не виплачена.

Вказані обставини порушення з боку відповідача прав позивачки на гарантовану законом своєчасну оплату праці відповідачем не оспорювалися і підтверджені матеріалами справи.

За таких обставин, з дотриманням вимог викладених положень КЗпП України суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі у вказаному вище розмірі.

З огляду на наведене колегія суддів також погоджується з висновком суду щодо стягнення на користь позивачки компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати у розмірі, визначеному відповідно до норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати" та Положення про порядок проведення компенсації громадянам втрати частині доходів у зв’язку з порушенням термінів її виплати.

На думку колегії суддів, апелянт безпідставно посилається на необгрунтований розрахунок компенсаційних виплат, оскільки проведення компенсації втрати частини заробітної плати за порушення строків її виплати є обов’язком роботодавця, але відповідачем такий розрахунок не наданий з підстав відсутності спеціалістів для його виконання та коштів на оплату даної роботи, крім того, у матеріалах справи відсутні дані щодо подання відповідачем у встановленому законом порядку клопотань або заяв до суду першої інстанції про призначення судової бухгалтерської експертизи.

Твердження апелянта про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача компенсації за порушення строків виплати заробітної плати за відсутністю вини ЗАТ « Керченський скляний комбінат» у недотриманні строків виплати заробітної плати у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем підприємства - зупиненням виробництва, порушенням справи про банкрутство та арештом усіх рахунків, колегія суддів вважає неспроможним, оскільки зазначені обставини не звільняють роботодавця від обов’язку проведення вказаної компенсації.

Між тим, апелянт обґрунтовано послався на не врахування судом роз’яснень пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999року № 13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за змістом якого, оскільки за законом справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та робітника, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд визначає суму, що. підлягає стягненню, без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частини рішення.

Оскільки, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановлені обставини справи та характер правовідносин сторін, але суд припустився порушень матеріального права, які не вплинули на правильність вирішення спору, відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України, рішення Керченського міського суду АР Крим від 9 квітня 2009 року підлягає зміні.

На підставі наведеного, керуючись статтями 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктами 4 статті 309, статтями 313,314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати у цивільних справах

ВИРІШИЛА

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Керченський скляний комбінат» задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 9 квітня 2009 року змінити, доповнивши абзац другий резолютивної частини вказівкою, що належна до стягнення сума - 9306 гр. 53 коп. визначена без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.