Справа № 22-ц-745-Ф/09
Головуючий у першій інстанції Трубніков Ю.Л.
Суддя-доповідач Авраміді Т.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого, судді Моісеєнко Т.І.,
суддів Полянської В.О., Авраміді Т.С,
при секретарі Алієвій Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії справу за позовом прокурора Ленінського району АР Крим в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 13 березня 2008 року,
ВСТАНОВИЛА:
Прокурор Ленінського району АР Крим в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 та неповнолітньої ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 2 березня 2001 року, серії АВР № 236038, реєстраційний № 493.
Позовні вимоги мотивовані тим, що приватизація спірної квартири на ім’я ОСОБА_6 була проведена з порушенням положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки в цій квартирі проживали позивачі, серед яких були повнолітні члени сім’ї, які згоди на приватизацію житла не давали. Укладений договір купівлі-продажу квартири порушує права на житло ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які були на час його укладення неповнолітніми. Оскільки зазначений договір був укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у порушення вимог діючого законодавства, та є таким, що ущемляє права неповнолітніх дітей, прокурор просив визнати його недійсним на підставі ч. 1 ст. 48 ЦК Української РСР 1963 року, відповідно до якої недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 13 березня 2008 року позов прокурора Ленінського району АР Крим задоволений. Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, серії АВР № 236038, реєстраційний № 493 від 2 березня 2001 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнаний недійсним з дня його укладення.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду від 11 червня 2008 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись частково з рішенням суду від 13 березня 2008 року, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове.
В якості доводів апелянт вказує, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були порушені вимоги ч. 2 ст. 48 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року), згідно якої при недійсній угоді кожна зі сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою, тобто визнаючи недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, суд не вирішив питання щодо повернення коштів, які були сплачені апелянтом за договором купівлі-продажу.
В іншій частині рішення апелянтом не оспорюється.
У запереченнях на апеляційну скаргу, ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити, рішення Ленінського районного суду АР Крим від 14 березня 2008 року - залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини 3 цієї ж статі апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірний договір купівлі - продажу зазначеної квартири не відповідає вимогам закону та ущемляє майнові права неповнолітніх дітей, оскільки був укладений без згоди органу опіки та піклування тоді, як на вказану квартиру малі майнові права малолітні діти, пославшись на положення зокрема і ст. 48 ЦК Української РСР визнав спірний договір недійсним.
Однак, при цьому суд в порушення норм матеріального права послався на застосування положень ст. ст. 49 та 58 ЦК Української РСР та дійшов необгрунтованого висновку, про те, що оспорюваний правочин був укладений всупереч інтересам суспільства.
Так згідно ст. 49 ЦК Української РСР якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Положення статті 58 ЦК Української РСР встановлені правила визнання угод недійсними, які укладені лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки та з метою приховати іншу угоду.
Однак обставини, які б свідчили про наявність підстав для застосування зазначених норм, судом встановлено не було.
Визнання угоди недійсною з тих підстав, з яких виходив суд першої інстанції при вирішенні справи, передбачено положеннями ст. 48 ЦК Української РСР, відповідно до якої недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
Отже, судом першої інстанції були застосовані норми які не розповсюджуються на спірні правовідносини.
Таким чином, посилання суду на положення ст. ст. 49 та 58 ЦК Української РСР та висновок суду першої інстанції щодо застосування зазначених норм підлягають виключенню із оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦК України по недійсній угоді кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Згідно роз’яснень, які містяться у п. 17 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 18 квітня 1978 року № З визнаючи угоду недійсною, суд, якщо інше не передбачено законом, своїм рішенням зобов’язує кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі (у разі втрати, псування, значного зносу майна, істотної його зміни та ін.) - повернути його вартість у грошах.
Судом першої інстанції вимоги вищезазначених норм виконані не були.
Як вбачається з матеріалів справи квартира, одержана ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу утримується останнім. Грошові кошти отримані ОСОБА_6 за зазначену квартиру, ОСОБА_7 не повернуті. Доводи ОСОБА_6 про те, що нею грошові кошти від ОСОБА_7 за продаж квартири отримані не були спростовуються матеріалами справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що резолютивна частина рішення Ленінського районного суду від 13 березня 2008 року підлягає доповненню про зобов’язання ОСОБА_7 повернути ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язання ОСОБА_6 повернути ОСОБА_7 2500 грн., отримані нею за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його зміни.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 13 березня 2008 року - змінити. Доповнити резолютивну частину рішення Ленінського районного суду АР Крим від 13 березня 2008 року наступним: Зобов’язати ОСОБА_7 повернути ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1. Зобов’язати ОСОБА_6 повернути ОСОБА_7 2500 грн., отримані нею за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 2 березня 2001 року, серії АВР № 236038, реєстраційний № 493.
Виключити з мотивувальної частини рішення Ленінського районного суду АР Крим від 13 березня 2008 року посилання та висновки щодо застосування положень ст. ст. 49 та 58 ЦК України в редакції 1963 року.
В інший частині рішення Ленінського районного суду АР Крим від 13 березня 2008 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.