Справа № 22-ц-426/2009

Головуючий у першій інстанції Белоусов М.М.

Доповідач  Летягіна О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Шестакової Н.В.,

суддів Летягіної О. В., Берзіньш В.С.,

при секретарі Ґаліч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: - третя Сімферопольська державна нотаріально контора, про визнання права на спадщину, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19 вересня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: - третя Сімферопольська державна нотаріально контора, про визнання права на спадщину.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є донькою ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті залишився об’єкт незавершеного будівництва на земельній ділянці. Відповідно до рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 12.07.1991 року № 255- а ОСОБА_6 була надана згода на будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 22.08.1997 року № 1386 року ОСОБА_6 був продовжений строк будівництва індивідуальних житлових будинків до 31.12.1999 року. Вказує, що по день смерті батька, вона постійно мешкала з ним в м. Сімферополі в орендованій квартирі, а також брала участь в будівництві жилого будинку по АДРЕСА_1. Вказує також, що вона не відмовлялась від спадщини в установленому законом порядку і після смерті батька продовжувала користуватися земельною ділянкою, на якому ще не було завершено будівництво. Тому вважає, що вона прийняла спадщину, оскільки мешкала сумісно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Просить визнати за нею право власності на фундамент, який залишився на місце будівлі після пожежі, яка сталася ще при житті батька.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19 вересня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що судом порушені норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам по справі. Судом не було прийнято до уваги висновок експерту, яким було визначено вартість фундаменту. Крім того просить звернути увагу на те, що ОСОБА_6 до смерті було здійснено будівництво будинку, який згорів при пожежі та внаслідок чого залишився тільки фундамент. Вважає, що на підставі п. 7 Пленуму Верховного Суду України від 03.05.2008 року № 7 „Про судову практику в справах про спадкування", якщо спадкодавцем було здійснено самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Таким чином вона має право на спадкування будівельних матеріалів у вигляді об’єкту незавершеного будівництва, а саме фундаменту „1", оскільки є єдиним спадкоємцем, котра постійно проживала спільно зі спадкодавцем на період відкриття спадку.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що оскільки на момент смерті ОСОБА_7 не мав юридичні права на вказаній фундамент, тому позивачці не могли бути перейти ті права та обов’язки, що не належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів.

Судом встановлено, що рішенням Виконкому Сімферопольської міської ради від 12.07.1991 року № 255-а ОСОБА_6 була надана згода на будівництво будинку за адресою АДРЕСА_1

Рішенням Виконкому Сімферопольської міської ради від 22.08.1997 року № 1386 ОСОБА_6 був продовжений строк будівництва індивідуальних жилих будинків до 31.12.1999 року.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 02.11.2006 року, відповідачка ОСОБА_3 стала власником спірної земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованій за адресою: АДРЕСА_1

06.03.2007 року, на підставі договору купівлі - продажу, ОСОБА_3 продала цю земельну ділянку відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які приступили до будівництва.

Нікім право власності на вказану земельну ділянку, ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 та ОСОБА_8, не оспорювалося.

Висновком судово - технічної експертизи № 1356 від 19.06.2008 року, проведеної по справі, встановлено, що крім незакінченого будівництва, на земельній ділянці є фундамент, що залишився від старої будівлі, вартістю - 4518 гривень.

Саме на даний фундамент претендує в порядку спадкування позивачка, посилаючись на те, що даний фундамент збудував її батько, тому вона має право на фундамент, як частину нерухомого майна.

Відповідно до статей 1217 та 1218 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов’язків спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першої ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається, на підставах що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Проте, доказів того що спірне майно, як об’єкт нерухомості входило до спадкової маси позивачкою не наведено.

Крім того, з положень статтею 331 ЦК України \ в редакції ЦК, яка діяла на момент смерти спадкодавця \ передбачається, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державної реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва \створення майна \ особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва \створення майна. За заявою заінтересованої особи, суд може визнати її власником недобудованого нерухомого майна, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною.

З наведеного слідує, що фундамент, як створене майно взагалі не може виступати як об’єкт права власності.

З урахування наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, і підстав її скасування немає.

Судом правильно встановлені факті, якими обґрунтуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і по справі постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, що відповідно до положень статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303,307,308,319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19 вересня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.