Справа №22-ц-1102/2009 р.

Головуючий в 1 інстанції Прищепа О.І.

Доповідач Філатова Є.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 року лютого місяця „10" дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Любобратцевої Н.І.

Суддів: Філатової Є.В., Чистякової Т.І.

При секретарі Войциховській Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом прокурора м. Ялта, діючого в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2. 3-ті особи: служба у справах дітей Ялтинської міської ради, Кримська Республіканська установа «Дитяча клінічна лікарня» про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав та направлення дитини на лікування, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор м. Ялта, діючий в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 3-ті особи: служба по справах дітей Ялтинської міської ради, Кримська Республіканська установа «Дитяча клінічна лікарня» про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав та направлення дитини на лікування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка є матір’ю неповнолітнього ОСОБА_1, який з 11 вересня 2007 року по 4 січня 2008 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Кримській Республіканській установі «Дитяча клінічна лікарня» з приводу злоякісного захворювання крові. У результаті проведення комплексної терапії дитині значно покращало, була досягнута позитивна динаміка, яка дає високі шанси на одужання при продовженні лікування. Для цього необхідно провести повторний курс лікування. Проте з 03.01.2008 р. по теперішній час дитина лікування не отримує. оскільки знаходиться вдома. Відповідачка перешкоджає госпіталізації дитини. Припинення лікування може призвести до летального результату. Крім того, з урахуванням, що захворювання дитини лікується за строго затвердженим протоколом у спеціалізованому відділенні Кримської Республіканської установи «Дитяча клінічна лікарня», лікування в іншій медичній установі за місцям проживання неможливе.

За таких обставин позивач просив відібрати неповнолітнього ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від матері ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав. направити неповнолітнього для подальшого лікування у Кримську Республіканську установу «Дитяча клінічна лікарня» за адресою: м. Сімферополь, вул. Тітова, б. 77.

Відповідачка у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що її дитина цілком здорова і лікування не потребує. Після проходження курсу лікування стан здоров’я дитини покращився та у теперішній час є задовільним, у зв’язку з чим вона заперечує проти госпіталізації і подальшого лікування.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Ялтинської міської ради у судовому засіданні позов підтримав і пояснив, що відповідачка перешкоджає продовженню лікування, яке необхідно за життєвими показниками.

Представник третьої особи - головний лікар КРУ «Дитяча клінічна лікарня» заперечення проти позову чи письмові пояснення по справі суду не надав, направив до суду заяву про розгляд справи за його та його представника відсутністю.

Свідок - лікар, яка здійснювала лікування ОСОБА_1 пояснила, що дитина ніякого лікування не проходить, що створює загрозу життю. Як найшвидше необхідно провести обстеження дитини.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 19 листопада 2008 року позов прокурора м. Ялти задоволено частково.

Неповнолітнього ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відібрано від матері ОСОБА_2 і направлено на обстеження у КРУ «Дитяча клінічна лікарня» за адресою: м. Сімферополь, вул. Тітова, б. 77.

Не погодившись з висновком суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на те. що суд не прийняв до уваги її клопотання про проведення комплексної медичної експертизи для визначення стану здоров’я та підтвердження діагнозу її сина. Крім того, на момент ухвалення рішення її сину вже виконалося 13 років, тому суд повинен був врахувати його думку.

У засіданні апеляційного суду відповідачка, її представник та прокурор наполягали на скасуванні рішення і поверненні справи до суду першої інстанції з метою призначення експертизи на предмет перевірки діагнозу.

Заслухавши доповідача, осіб, яки брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необгрунтована і підлягає відхиленню, виходячи з наведеного.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про стан її здоров’я, фізичний. духовний і моральний розвиток. У разі відмови у наданні дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров’ю, несуть відповідальність за обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я згідно з законом.

Ст. 170 СК України передбачає, що суд" може ухвалити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи батьківських прав, якщо залишення дитини у них є небезпечним для життя, здоров’я, морального виховання.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з зазначених вимог закону.

Судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_1 страждає на злоякісне захворювання крові. Проходив обстеження у дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАД1Т» м. Києва, Республіканському діагностичному центрі АРК. На підставі їх висновків та гістологічних досліджень патологоанатомічного відділення Київської міської онкологічної лікарні йому встановлено діагноз кліточка лімфома. Зазначене захворювання віднесено до категорії онкологічних і створює пряму загрозу життю. За життєвими показниками дитину було госпітальозовано у Республіканську дитячу клінічну лікарню з діагнозом гострий лімфобластний лейкоз, він був включений у програму лікування за германським протоколом у спеціалізованій програмі і проходив лікування з 11.09.07 р. по 03.01.08 р. За медичними показниками після проведеної комплексної терапії стан здоров’я дитини значно покращився. Намітилася позитивна динаміка, але необхідно було продовжувати курс лікування. Як вбачається з матеріалів справи при повторній госпіталізації у липні 2008 р. з відома матері ОСОБА_1 таємно залишив лікарню, перебуває вдома. Відповідачка, будучи інформована про стан здоров’я дитини і необхідність продовження курсу лікування, написала відмову і перешкоджає госпіталізації, що за висновками спеціалістів - медиків створює пряму загрозу життю дитини і призведе до летального результату.

Зазначені факти встановлені медичними документами, поясненнями свідків і по суті не оспорюються відповідачкою. Свою поведінку вона обґрунтовує тим, що вважає діагноз і тактику лікування Кримської республіканської дитячої лікарні хибною. На її думку необхідно провести експертизу з приводу уточнення діагнозу.

Проте за змістом судового рішення дитину відібрано саме з метою обстеження. За таких обставин рішення суду сприяє найшвидшому з’ясуванню стану здоров’я дитині з метою надання невідкладної допомоги за життєвими показниками. Призначення експертизи на предмет доцільності обстеження та лікування у такому випадку затримує надання необхідної медичної допомоги дитині і. враховуючи її стан здоров’я, може привести до незворотних наслідків.

За правилами ст. 171 СК України дитина має право бути вислуханою при вирішенні питання, що стосується її інтересів, проте суд не пов’язаний цією думкою і може прийняти рішення всупереч неї, якщо цього потребують інтереси дитини.

Неповнолітній ОСОБА_1 не висловив свого бажання бути вислуханим судом, не довів своєї письмової думки та не з’явився у засідання апеляційного суду. На думку колегії суддів у даному випадку дитина внаслідок несвідомості та під впливом матері не може уявляти важкість стану здоров’я, тому його думка не має вирішального значення і посилання на те, що суд порушив інтереси дитини, не з’ясувавши його бажання, є безпідставною.

Враховуючи наведене і виходячи виключно з інтересів дитини, колегія дійшла висновку, що рішення суду є законним і обгрунтованим, підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене і керуючись ст. ст. 308,314. 315, Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.