Справа № 22-ц-534-ф/09
Головуючий в першій інстанції суддя Морозова Л.М.
суддя-доповідач Авраміді Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого, судді Моісеєнко Т.І.,
суддів Іщенка В.І., Авраміді Т.С,
при секретарі Алієвій Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Новосвітська селищна рада м. Судака АР Крим, за апеляційною скаргою прокурора м. Судака АР Крим на рішення Судацького міського суду АР Крим від 25 листопада 2008 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 в порядку окремого провадження звернувся до суду з заявою про встановлення факту добросовісного, відкритого користування земельною ділянкою площею 0,025 га по АДРЕСА_1 протягом 41 року (з 1967 року по 2008 рік).
Заява мотивована тим, що заявник протягом більш 15 років добросовісно та відкрито користується зазначеною земельною ділянкою. Оскільки з наявністю зазначеного факту закон - ст. 119 ЦК України пов’язує право особи на звернення до органу державної влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки, якою особа користується за наявністю вказаних ознак, у власність або користування, ОСОБА_2 просить з метою звернення до Новосвітської селищної ради АР Крим з клопотанням про передачу йому зазначеної земельної ділянки на підставі ст. 119 Земельного кодексу України встановити вказаний юридичний факт.
Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 25 листопада 2008 року заява ОСОБА_2 задоволена. Встановлений факт, що ОСОБА_2 добросовісно, відкрито користувався земельною ділянкою площею 0,025 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 більш ніж 15 років.
На зазначене рішення суду прокурор м. Судака АР Крим в порядку ч.2 ст. 45 ЦПК України подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з’ясування обставин, які мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені заяви.
В якості доводів апелянт вказує, що встановлення факту користування земельною ділянкою державної форми власності не віднесено до переліку фактів, що мають юридичне значення судом в порядку окремого провадження. На думку апелянта, заява ОСОБА_2 підлягає розгляду в порядку позовного провадження. Крім того, суд першої інстанції ухвалюючи рішення не врахував, що положення ст. 119 ЗК України про набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю може застосовуватися з 1 січня 2017 року відповідно до п. 1 розділу IX «Прикінцеві положення» ЗК України.
У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора м. Судака АР Крим ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 просять апеляційну скаргу відхилити та судове рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника та прокурора, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи заяву ОСОБА_2 про встановлення факту відкритого добросовісного користування ним земельною ділянкою площею 0,025 га в АДРЕСА_1 протягом 41 року, суд першої інстанції виходив з того, що вона підлягає розгляду в порядку окремого провадження за правилами передбаченими розділом IV ЦПК України.
Однак з таким висновком суду не може погодитися колегія суддів, оскільки він не відповідає вимогам процесуального закону, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_2 зазначив мету, з якою просив встановити факт добросовісного, відкритого користування земельною ділянкою площею 0,025 га по АДРЕСА_1, - отримання ним зазначеної земельної ділянки на підставі положень ст. 119 Земельного кодексу України.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 пояснив, що до звернення до суду з зазначеною заявою, він звертався до Новосвітської селищної ради з приводу надання йому спірної земельної ділянки, але йому в цьому було відмовлено.
Таким чином, вищевказане свідчить, що при розгляді заяви ОСОБА_2 про встановлення факту добросовісного, відкритого користування земельною ділянкою, яка була розглянута судом в порядку окремого провадження, відповідно до ст. ст. 269-273 ЦПК України, виник спір про право заявника на земельну ділянку площею 0,025 га по АДРЕСА_1.
Враховуючи те, що у даному випадку йде спір про право ОСОБА_2 на одержання земельної ділянки, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір повинен вирішуватись у порядку позовного провадження, оскільки в порядку окремого провадження не може бути розглянута заява про встановлення факту добросовісного, відкритого користування земельною ділянкою, якщо заявник порушує справу з метою підтвердити в наступному своє право на земельну ділянку. У разі відмови в задоволенні вимог про надання земельної ділянки у користування або у власність заінтересована особа має право звернутись до суду з відповідним позовом.
Згідно п. 7 Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» спори, пов’язані із земельними відносинами розглядаються в позовному проваджені.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 235 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Однак, суд першої інстанції на наявність умов для залишення заяви без розгляду не звернув, розглянувши справу в порядку окремого провадження, що є порушенням норм процесуального закону.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і залишення заяви без розгляду.
На підставі наведеного керуючись ст. ст. 303,307,314,315 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора м. Судака АР Крим - задовольнити частково.
Рішення Судацького міського суду АР Крим від 25 листопада 2008 року -скасувати. Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту відкритого добросовісного користування ним земельною ділянкою площею 0,025 га в АДРЕСА_1 протягом 41 року - залишити без розгляду.
Роз’яснити ОСОБА_2 його право на подачу позову на загальних підставах.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.