Справа № 22-ц-650/2009 р.

Головуючий у першій інстанції - Романенко В.В.

Доповідач - Шаповалова О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 року лютого місяця 18 дня Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Дралла І.Г.,

суддів - Іващенко В.В., Шаповалової О.А.,

при секретарі - Войциховській Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Лівадійської селищної ради, третя особа - Лівадійська селищна рада, про визнання незаконним та скасування рішення, за апеляційною скаргою голови Лівадійської селищної ради на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 21.10.2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

01.09.2008 року позивач звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Лівадійської селищної ради, 3-тя особа: Лівадійська селищна рада, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Лівадійської селищної ради № 317 від 13 вересня 2007 року про закріплення території в районі АДРЕСА_1, за мешканцями будинку для забезпечення санітарного стану. Свої вимоги мотивував тим, що він є землекористувачем ділянки площею 0,1207 га за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору оренди земельної ділянки від 16 вересня 2003 року, наданої йому для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруджень, яку він використовує за цільовим призначенням. Однак виконавчий комітет Лівадійської селищної ради своїм рішенням № 317 від 13 вересня 2007 року закріпив територію в районі АДРЕСА_1, за мешканцями будинку № 18-ж, не вказавши площу закріпленої території та не врахувавши, що частина цієї території збігається з земельною ділянкою позивача. Зазначене рішення, на думку позивача, прийняте з порушенням земельного законодавства України, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 21 жовтня 2008 року позов ОСОБА_2 до виконавчого комітету Лівадійської селищної ради, третя особа - Лівадійська селищна рада, про визнання незаконним та скасування рішення - задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Лівадійської селищної ради № 317 від 13 вересня 2007 року «Про закріплення території в районі АДРЕСА_1, за мешканцями будинку для забезпечення санітарного стану». Стягнуто з виконавчого комітету Лівадійської селищної ради на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 24 грн. 50 копійок.

В апеляційній скарзі голова Лівадійської селищної Ради Мамикін А.П. просить рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 21 жовтня 2008 року скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на те, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуально-го права. Вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи неповно з’ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

У судове засідання представники відповідача та третьої особи не з’явилися, повідомлені належним чином, що згідно з ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2, який заперечував проти задоволення апеляції, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає її такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що рішення виконавчого комітету Лівадійської селищної ради № 317 від 13 вересня 2007 року, згідно з яким територія в районі АДРЕСА_1, була закріплена за мешканцями будинку для забезпечення санітарного стану, порушує права позивача як суміжного землекористувача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду і вважає, що суд повно з’ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, наявним по справі, правильно встановив спірні правовідносини і ухвалив рішення з додержанням вимог закону.

Суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність рішення виконавчого комітету Лівадійської селищної Ради № 317 від 13 вересня 2007 року у зв’язку з тим, що закріплена за мешканцями будинку територія співпадає з земельною ділянкою, раніше закріпленою у встановленому законом порядку на підставі договору оренди за ОСОБА_2 Ця обставина підтверджується наданими позивачем графічними матеріалами, відповідно до яких територія в районі АДРЕСА_1, закріплена за мешканцями будинку для забезпечення санітарного стану, накладається на земельну ділянку, яку раніше було передано у оренду ОСОБА_2 (а.с. 34); проти такої обставини не заперечував і відповідач.

Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає правильним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 5 ст. 11 6 Земельного Кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, договір оренди земельної ділянки, розташованої в районі АДРЕСА_1, укладений з ОСОБА_2 16 вересня 2003 року в письмовій формі та посвідчений в нотаріальному порядку (а.с. 10-15), тобто, є таким, що відповідає вимогам ст. 14 Закону України „Про оренду землі", Із договору слідує, що він пройшов державну реєстрацію (а.с. 15), тобто, відповідно до вимог ст. 18 Закону України „Про оренду землі" набрав чинності. Строк дії договору складає 49 років (а.с. 39).

Рішення виконкому Лівадійської селищної ради від 13 вересня 2007 року «Про закріплення території в районі АДРЕСА_1, за мешканцями будинку для забезпечення санітарного стану» було прийнято значно пізніше, ніж з позивачем укладений договір оренди земельної ділянки; при цьому на час прийняття рішення відповідач правомірність укладення договору оренди з ОСОБА_2 не оспорював; землю, яка знаходиться у позивача в користуванні на підставі договору оренди, у встановленому законом порядку ніхто не вилучав.

Отже, рішення виконкому Лівадійської селищної Ради № 317 від 13 вересня 2007 року щодо закріплення території в районі АДРЕСА_1, за мешканцями будинку для забезпечення санітарного стану, прийнято в порушення діючого законодавства України, оскільки істотно обмежує права позивача у ко-ристуванні наданої йому в оренду земельною ділянкою.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність скасування рішення виконкому Лівадійської селищної ради від 13 вересня 2007 року «Про закріплення території в районі АДРЕСА_1, за мешканцями будинку для забезпечення санітарного стану» як прийнятого в порушення діючого законодавства України.

Інших суттєвих доказів, які б спростовували правильність зроблених судом першої інстанції висновків, апеляційному суду головою Лівадійської селищної ради згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України не надано.

Щодо доводів апеляції про неправильність виділення в оренду земельної ділянки позивачу ОСОБА_2, то колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу. Під час розгляду справи відповідач зустрічних вимог про розірвання або визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного з позивачем, не заявляв, у зв’язку з чим перевірка доводів його апеляції про правомірність укладання договору оренди з позивачем знаходиться за межами предмету розгляду даного спору.

Решта доводів, викладених в апеляційній скарзі, по суті не спростовує висновків суду першої інстанції і не може бути прийнята до уваги, оскільки зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам закону.

При розгляді справи суд першої інстанції повно, об’єктивно та всебічно, з дотриманням вимог матеріального і процесуального закону, дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

За таких підстав колегія суддів визнає рішення суду законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому правових підстав для скасування рішення суду не встановлено.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303,304,307,308,314,315,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну справу голови Лівадійської селищної ради на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 21.10.2008 року -відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 21.10.2008 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньодо Верховного Суду України.