Справа № 22-ц-727-ф/2009

Головуючий в першій інстанції Суддя Левченко В.П.

суддя-доповідач Авраміді Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:

Головуючого, судді Моісеєнко Т.І.,

суддів Авраміді Т.С., Іщенка В.І.,

при секретарі Алієвій Е.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Керченської міської ради АР Крим про визнання права власності на самовільні будівлі, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 9 квітня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Керченської міської ради АР Крим про визнання права власності на. самочинно збудовані будівлі: курятник літ. «З», гараж літ. «Ж», що розташовані на земельній ділянці будинку АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі свідоцтва про право власності від 23.07.1982 року позивачу належить жилий будинок АДРЕСА_1. Згідно погосподарських книг Бойківської сільської ради за 1964-1966 роки йому була надана земельна ділянка площею 0,12 га для будівництва та обслуговування жилого будинку. 26.12.1997 року виконкомом Керченської міської ради АР Крим було прийняте рішення № 1274 про передачу ОСОБА_2 у власність зазначеної земельної ділянки та видачу державного акту. Однак у зв’язку з матеріальними труднощами державний акт на земельну ділянку позивачем не був отриманий. На вказаній земельній ділянці, з дозволу сусідів, ОСОБА_2 самовільно збудував курятник літ. «З» та гараж літ. «Ж», у зв’язку з чим звернувся до виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим щодо визнання права власності на самовільно збудовані будівлі, але йому було відмовлено. Оскільки самочинні будівлі відбудовані з дотриманням протипожежних, санітарних та будівельних норм, просить суд визнати за ним право власності на самочинне будівництво.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 9 квітня 2009 року у задоволені позову ОСОБА_2 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з’ясування обставин, які мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво на підставі положень ст. 376 ЦК України.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачу на праві приватної власності належить домоволодіння АДРЕСА_1. На земельній ділянці зазначеного домоволодіння, яка рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради № 1274 від 26.12.1997 року передана у власність ОСОБА_2, останній самочинно збудував курятник літ. «З» та гараж літ. «X».

Визнання права власності на самочинне будівництво закріплено положеннями статті 376 Цивільного кодексу України.

Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК).

Право власності відповідно ч. 1 ст. 328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до статті 30-1 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1699-ІІІ «Про планування і забудову території», статті 18 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-ХІІ «Про основи містобудування» будівництво об’єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923, що набрав чинності з 1 січня 2009 року, встановлений механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів. Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється комісією і полягає у підтвердженні нею готовності до експлуатації об’єктів нового будівництва, відповідно до погодженої та затвердженої в установленому порядку проектної документації.

Згідно з пп. 6 п. б ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів.

Таким чином, загальною процедурою вирішення спорів щодо самочинного будівництва є адміністративна процедура, а компетентними органами для її здійснення є органи місцевого самоврядування.

З вищенаведеного випливає, що позивач, здійснивши самочинне будівництво, повинен спочатку звернутися із заявою про прийом до експлуатації зазначених будівель до виконкому міської ради, надавши докази про те, що самочинні будівлі відповідають вимогам будівельних, протипожежних та санітарних норм, а у випадку відмови у прийнятті самочинних будівель до експлуатації вирішувати спір в суді.

При цьому колегія суддів звертає увагу, на те що за змістом ст. 16 ЦК України такий спосіб судового захисту прав позивача, як визнання права власності може бути застосований за умовою наявності у останнього права власності, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, якщо інше прямо не встановлено законом.

Проте як вбачається з матеріалів справи у ОСОБА_2 у встановленому законом порядку на вищезазначені будівлі право власності не виникало.

Вищенаведене свідчить, що у випадку відмови компетентним органом у прийнятті самочинних будівель до експлуатації способом захисту прав особи, яка здійснила самочинне будівництво, є оскарження його дій або рішень. Однак, позивачем відмова компетентного органа не оскаржується.

Положення частини 3 ст. 376 ЦК України передбачають, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за рішенням суду лише за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Проте таких обставин з матеріалів справи не вбачається, тому посилання апелянта на застосування положень ст. 376 ЦК України до спірних правовідносин є неспроможними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга не містить правових підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303,307,308,313,314,315 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 9 квітня 2008 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.