Справа №22-1096/09

Категорія:- 31

Головуючий у 1-й інстанції Рибачук А.І.

Доповідач в апел. інстанції Кіт І.Н.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Каблака П.І.

суддів: Крайник Н.П., Кота І.Н.

при секретарі: Борачок М.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ВАТ « Укртранснафта « та ОСОБА_2 на рішення Трускавецького міського суду Львівської обасті від 22 січня 2009 р.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін на підтримання доводів апеляційної скарги і заперечень на неї, перевіривши матеріали цивільної справи колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 22 січня 2009 р. частково задоволено позов ОСОБА_2 до ВАТ « Укртранснафта « й стягнуто з відповідача на її користь 50 000 грн. морального відшкодування у зв’язку із смертю батька позивачки, що настала внаслідок ДТП, яка сталася 12.08.04 р. з вини водія автомобіля ВАТ « Укртранснафта» ОСОБА_3, а також 145 грн. 68 коп. для відшкодування витрат на проведення психологічного обстеження позивачки.

Рішення міського суду оскаржили позивачка та відповідач. У своїй апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2 покликається на незаконність рішення, оскільки судом не було враховано висновку № 6987 від 27.06.08 р. судово-психологічної експертизи про те, що розмір морального

відшкодування повинен бути не менше 216 мінімальних заробітних плат, що становить 113 400 грн. згідно із зазначеним висновком. Просить змінити рішення суду першої інстанції й стягнути на її користь зазначену суму в повному обсязі.

Відповідач ВАТ « Укртранснафта « у своїй апеляційній скарзі також покликається на незаконність ухваленого судом першої інстанції судового рішення. Зокрема зазначає, що позивачка не довела, а в судовому засіданні так і не було здобуто жодних доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди. Наявні у позивачки захворювання не знаходяться у причинному зв’язку із загибеллю її батька. Просить рішення міського суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в позові.

Перевіривши у межах доводів апеляційних скарг та пред’явлених позовних вимог законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги відповідача та зміни ухваленого судом першої інстанції рішення, виходячи із наступного.

Відповідно до положень ст. ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Реалізуючи своє право на звернення до суду з вимогою про відшкодування шкоди заподіяної смертю її батька, позивачка пред’явила позов до відповідача, як власника джерела підвищеної небезпеки, лише про відшкодування моральної шкоди з підстав передбачених ч. 2 ст. 1167 та ч. 2 ст. 1168 ЦК, визначивши її розмір у сумі 100 000 грн. та не подавши жодних доказів на підтвердженя такого (а.с. 2-3) . У подальшому, збільшила її розмір до 113 400 грн. (а.с. 132-133) посилаючись на висновок № 6987 судово-психологічної експертизи від 27.06.08 р. (а.с. 119-123), яким визначено суму морального відшкодування кратну 216 мінімальним заробітним платам.

Разом з тим, складаючи зазначений висновок експерт Коваль Н.Л. не врахувала, що використана нею методика визначення розміру компенсації моральної шкоди ґрунтується на протоколах НКМР при МЮ України від 25-26. 10.01 р. та 14-15 листопада 2002 р. (а.с. 120), та положеннях чинної на той час редакції ст. 440-1 ЦК УРСР, що втратив чиність з 01.01.04 р., а відтак і не може поширюватися на правовідносини, які виникли 12.08.04 р. й відповідно регулюються чинним ЦК України, який не передбачає відповідальності за моральну шкоду в розмірі кратному мінімальній заробітній платі. За таких обставин зазначений висновок експертизи не може розцінюватися як належний доказ на підтвердження розміру заподіяної позивачці моральної шкоди, а тому колегією суддів не приймається до уваги, що відповідно тягне за собою відхилення поданої позивачкою апеляційної скарги.

Перевірюючи доводи апеляційної скарги відповідача колегія виходить з того, що наявною у справі копією вироку Бродівського районного суду Львівської області від 11 жовтня 2005 р. (а.с. 6) беззастережно встановлено факт вчинення з вини водія ВАТ « Укртранснафта» ОСОБА_3 12.08.04 р. ДТП, у якій загинув потерпілий ОСОБА_5, що є батьком позивачки ОСОБА_2. В силу вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК зазначені обставини вважаються встановленими і не підлягають доказуванню у даній справі. Очевидним є також, що позивачка безпосередньо належить до кола осіб, які згідно із ч. 2 ст. 1168 ЦПК мають право на відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю її батька. Факт заподіяння позивачці моральної шкоди та пережитих нею психічних страждань також не викликають сумніву, однак їх розмір позивачкою належно не доведено, а наведені у її позовній заяви окремі доводи повністю спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, встановлено, що позивачка разом із загиблим батьком однією сім’єю не проживала й на його утриманні чи матеріальному забезпеченні не перебувала, оскільки постійно мешкає разом із неповнолітньою донькою у м. Трускавці на вул. Шашкевича, 16 та працює молодшою медичною сестрою в санаторії МВС України « Перлина Прикарпаття». Потерпілий ОСОБА_5, 1943 р.народження постійно проживав в с.Чепеля Бродівського району й одержував пенсію за віком у розмірі 198 грн. (а.с. 53) . В лютому-березні 2004 р. загиблий стаціонарно лікувався у Львівській міській клінічній лікарні швидкої допомоги з приводу гострого приступу глаукоми обох очей (а.с. 51) .

Відтак, очевидним є, що власне потерпілий, як хвора й непрацездатна та малозабезпечена особа похилого віку в силу положень ст. 202 СК України потребував постійної допомоги позивачки, а не навпаки. Із протоколу допиту позивачки 17 серпня 2004 р. (а.с. 33 спр. 1-86/05) вбачається, що востаннє вона бачила свого батька в середині червня 2004 року, тобто за два місяці до його загибелі. Зазначене не може розцінюватися, як належне виконання позивачкою свого обов’зку по догляду за батьком, що відповідно повинно враховуватись при визначенні розміру морального відшкодування.

Заслуговують на увагу доводи апелянта, що відповідачем вживались певні заходи на зменшення наслідків негативного впливу заподіяння шкоди, зокрема наданням 18.08. 04 р. водію ОСОБА_3 матеріальної допомоги у сумі 15 000 грн. (а.с. 245), яким зазначена сума була передана безпосередньо позивачці для компенсації заподіяної шкоди. (а.с. 248) . Наявними у матеріалах кримінальної справи письмовими заявами позивачки (а.с. 34, а.с. 109 спр. 1-86/05) підтверджено та визнано факт компенсації їй матеріальних та моральних збитків заподіяних смертю батька й відсутності претензій до безпосереднього заподіювана шкоди. Тому, зазначена сума підлягає безумовному врахуванню при визначенні розміру морального відшкодування поряд з іншими встановленими й перевіреними обставинами про дійсні права та обов’язки сторін.

Відповідно, виходячи із роз’яснень, що містяться у п.4 та п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р., з наступними змінами і доповненнями, « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди «, та засад розумності, виваженості й справедливості, колегія суддів вваждає за можливе зменшити розмір стягнутого в користь позивачки судом першої інстанції морального відшкодування до 30 000 грн. й стягнути в дохід держави 8 грн. 50 коп. судового збору виходячи із немайнового характеру вимог про відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303,307,309,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Апеляційну скаргу ВАТ « Укртранснафта « задоволити частково. Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 22 січня 2009 р. змінити, вказавши, що стягненню з ВАТ « Укртранснафта « в користь ОСОБА_2 підлягає 30 000 грн. на відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, а в дохід держави 8 грн. 50 коп. судового збору. В решті розглянутих вимог рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання законної сили, шляхом подання на нього касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.