Справа № 22-ц-822-ф/09

Головуючий в першій інстанції Суддя Чулуп О.С.

суддя-доповідач Авраміді Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:

Головуючого, судді Моісеєнко Т.І.,

суддів Авраміді Т.С., Полянської В.О.,

при секретарі Алієвій Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Кіровського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, за апеляційною скаргою Кіровського районного центру зайнятості на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 13 квітня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

Кіровський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в суми 1654 грн. 14 коп., отриманої відповідачем в якості допомоги по безробіттю у Кіровському районному центрі зайнятості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 перебувала на обліку у Кіровському районному центрі зайнятості як безробітна і їй була призначена виплата допомоги по безробіттю. У період з 14 травня 2007 року по 8 травня 2008 року відповідачу була виплачена допомога у розмірі 1659 грн. 14 коп. У результаті звірки даних з державною податковою інспекцією було виявлено, що відповідач у період з 18 травня 2007 року по 30 липня 2007 року була працевлаштована та отримувала у приватного підприємця ОСОБА_3 заробітну плату.

Оскільки ОСОБА_4 приховала інформацію від відповідача про те, що вона була працевлаштована та отримувала заробітну плату у період перебування на обліку у Кіровському районному центрі зайнятості як безробітна, відмовилась повернути суму отриманої допомоги у добровільному порядку, позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 13 квітня 2009 року у задоволенні позову Кіровського районного центру зайнятості відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та постановления нового рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту з’ясування обставин, які мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 3 цієї ж статті ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції виходив з того, що він підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З таким висновком не може погодитись колегія суддів з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення поширюється юрисдикція адміністративних судів.

У п. 1 ч. 1 ст. цього Кодексу справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб’єкт владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Частиною 2 ст. 50 КАС України встановлено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб’єкти владних повноважень, причому останні, як випливає з п. 5 ч. 4 цієї ж статті - у випадках встановлених законом.

Статтею 18 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки та перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Мінпраці, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення, центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Згідно п. 2 Положенню «Про державну службу зайнятості» одними з основних завдань державної служби зайнятості є розробка та здійснення заходів щодо реалізації державної політики зайнятості, які забезпечують зайнятість працездатного населення та матеріальну допомогу громадянам у разі безробіття та здійснює контроль за дотриманням законодавства про зайнятість.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства

України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, встановлено право державної служби зайнятості звертатися до суду з приводу стягнення безпідставно виплаченої допомоги.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що вирішуваний спір є публічно -правовим, оскільки виник за участю суб’єкта владних повноважень, який реалізував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції. Вимоги пред’явлені Кіровським районним центром зайнятості як суб’єктом владних повноважень і стосуються безпосередньо прав та обов’язків ОСОБА_2 як особи, що отримувала допомогу по безробіттю.

Таким чином, заявлений позов належить до компетенції адміністративних суддів, що також узгоджується з положеннями пункту 4 ст. 17, пунктом 5 частини 4 ст. 50 КАС України про те, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб’єкту владних повноважень з позовами до громадян у випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 205 ЦПК України, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства суд своєю ухвалою закриває провадження у справі.

Суд першої інстанції на наявність умов для закриття провадження у справі при її розгляді уваги не звернув і провадження по справі не закрив, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

На підставі наведеного, керуючись ст. 303, ч. 1 ст. 310 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кіровського районного центру зайнятості на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 13 квітня 2009 року - задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду АР Крим від 13 квітня 2009 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Кіровського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю -закрити.

Повідомити Кіровський районний центр зайнятості про те, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.