Справа № 22-ц-695-ф/09

Головуючий в першій інстанції суддя Чернецька В.В.

суддя-доповідач Авраміді Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:

Головуючого, судді Моісеєнко Т.І.,

суддів Іщенка В.І., Авраміді Т.С,

при секретарі Алієвій Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Митрофанівської сільської ради Нижньогірського району АР Крим, виконавчого комітету Митрофанівської сільської ради Нижньогірського району АР Крим, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання незаконним розпорядження голови Митрофанівської сільської ради Нижньогірського району АР Крим № 9 від 15 травня 1996 року та свідоцтва про право власності від 15.05.1996 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Нижньогірського районного суду АР Крим від 30 березня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Митрофанівської сільської ради Нижньогірського району АР Крим, виконавчого комітету Митрофанівської сільської ради Нижньогірського району АР Крим, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання незаконним розпорядження голови Митрофанівської сільської ради Нижньогірського району АР Крим № 9 від 15 травня 1996 року, а також свідоцтва про право власності на квартиру 15.05.1996 року в частині в частині надання у сумісну власність ОСОБА_11 і ОСОБА_8 квартири, АДРЕСА_1 та їх скасування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядженням голови Митрофанівської сільської ради Нижньогірського району АР Крим №9 від 15 травня 1996 року відповідачам видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1. Оскільки ОСОБА_11 та ОСОБА_8 не мали права на приватизацію вказаного майна, а зазначене розпорядження прийнято органом приватизації у порушення ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного жилого фонду», позивач просив визнати в зазначеній частині незаконним розпорядження та свідоцтво про право власності та скасувати.

Ухвалою Нижньогірського районного суду АР Крим від 30 березня 2009 року ОСОБА_2 відмовлено у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦП К України, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та ухвалити нову про відкриття провадження у справі.

Апелянт вказує, що оскаржувана ухвала суду була постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки предметом позову є оспорювання прав фізичних осіб -відповідачів, які виникли з житлових правовідносин, тому зазначений спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_10 просять апеляційну скаргу відхилити, оскаржувану ухвалу залишити без змін за тих підстав, що позов заявлено до Митрофанівської сільської ради Нижньогірського району АР Крим, яка є суб’єктом владних повноважень, позови до яких вирішуються в порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія судів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у цивільній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спор підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач є суб’єктом владних повноважень, а спори щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності віднесено до компетенції адміністративних судів.

З таким висновком не може погодитись колегія суддів з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Вимогами частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється зокрема на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 122 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Так, із позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що він просить суд визнати недійсним та скасувати розпорядження Митрофанівської сільської ради Нижньогірського району АР Крим та свідоцтво про право власності на житло від 15 травня 1996 року в частині надання у сумісну власність ОСОБА_11 і ОСОБА_8 квартири, АДРЕСА_1, оскільки вказане розпорядження прийнято органом приватизації у порушення вимог ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», тобто вказані особи не мали права на приватизацію зазначеної квартири. У зв’язку з тим, що квартира АДРЕСА_1 АР Крим є предметом договору міни укладеного між позивачем та відповідачами у даній справі, а також предметом спору між цими сторонами по іншій цивільній справі, зазначені обставини порушують житлові права позивача.

Оскільки підстави позову випливають зі спірних правовідносин, що мають цивільно-правовий характер, і він не пов’язаний безпосередньо зі здійсненням владних управлінських повноважень, цей спір не відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції та не може ними розглядатися.

Враховуючи те, що у даному випадку йде спір про право, який не носить публічно-правовий характер, висновок суду першої інстанції про те, що заява підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, є помилковим.

Виходячи з того, що спір не носить публічно-правовий характер і позивач не оскаржує дії відповідача як суб’єкта владних повноважень, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням процесуального законодавства, а тому на підставі п. 3 ч. 1 ст. 312 Цивільного процесуального кодексу України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись пунктом З частини 1 статті 312, статтями 303,313,315,317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Нижньогірського районного суду АР Крим від 30 березня 2009 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення та оскарженню не підлягає.