Справа 22ц-13652009 р.

Категорія: № 41,44

Головуючий по 1 інстанції Кащук А.М.

Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 липня 2009 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.

при секретарі Макарчук Н.С.

з участю прокурора

адвокатів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання втратившою право на користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИЛА:

10.02.2009 р. ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання її втратившою право на користування житловим приміщенням.

В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що вона з 18.05.1984 р. проживає за адресою: АДРЕСА_1. З 18.05.1984 р. за цією ж адресою зареєстрована її донька ОСОБА_3

З січня 2005 р. відповідачка за вказаною адресою не проживає. Всі обов’язки по утриманню квартири вона несе сама, сплачуючи всі належні платежі.

Вона неодноразово зверталася до ОСОБА_3 з проханням виписатися з квартири, оскільки те, що відповідачка прописана в квартирі створює певні незручності і позбавляє її можливості приватизувати квартиру. Відповідачка добровільно відмовилася виписатися з квартири.

Просила суд визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та зобов’язати паспортний стіл Звенигородського ВЖРЕУ виписати відповідачку із вказаної квартири.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 травня 2009 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1000 грн. за правову допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права та за невідповідності висновків суду обставинам справи, скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.

При цьому зазначила, що не погоджується з висновками суду стосовно того, що ОСОБА_3 була вимушена залишити квартиру, так як така вимога стосувалась лише її чоловіка ОСОБА_5, із-за якого в її сім’ї виникали конфлікти.

Крім того заміна замка на вхідних дверях відбулася у зв’язку з ремонтом, про що ОСОБА_3 була попереджена, проте будь яких дій пов’язаних із вселенням в квартиру вона не вчиняла.

Також ОСОБА_3 мала доступ до спірної квартири, так як з 2005 по 2009 рік забирала свої особисті речі.

Вважає, що порушення норм процесуального права полягає в тому, що суд не залучив до участі у справі на стороні позивача власника квартири - Виробничо житлове ремонтно-експлуатаційне управління Звенигородської міської ради. Не врахував суд і те, що ОСОБА_3 не має наміру в подальшому проживати в спірній квартирі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела суду того, що відповідачка не проживала в спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

За загальними правилами при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців (ст. 71 ЖК) . Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні понад шість місяців з поважних причин, цей строк за заявою відсутньої особи може бути продовжено наймодавцем, а за наявності спору -судом.

Із матеріалів справи вбачається, що спірна квартира перебуває у комунальній власності.

Квартира АДРЕСА_1, згідно до ордера виданого на підставі рішення виконкому Звенигородської міської Ради народних депутатів від 18.05.1984 р. № 112, була надана ОСОБА_6 (чоловіку позивачки та батьку відповідачки) на склад сім’ї: він, дружина - ОСОБА_2 та дві дочки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 а. с. 5.

На час розгляду спору в спірній квартирі значаться проживаючими: наймач -ОСОБА_2, її дочки ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та онук ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується довідкою Звенигородського ВЖРЕУ за № 66 від 23.04.2009 р. а. с. 41.

Судом встановлено, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, син відповідачки, є інвалідом дитинства.

На підтвердження своїх доводів про те, що відповідачка без поважних причин не проживає у квартирі з 2005 р. до пред’явлення позову позивачка посилалась на акт й показання свідків. Однак цей акт був складений 14 квітня 2008 р., тобто за дев’ять місяців до пред’явлення позову і, як з’ясував суд, за відсутності депутата міської ради ОСОБА_10, який пояснень свідків не чув, крім того, кожен з свідків підписував даний акт лише в присутності ОСОБА_4 Особи, які підписали зазначений акт, допитувалися судом. Проте їх показання не довели суду, що відповідачка не проживає у квартирі понад шість місяців без поважних причин.

Зокрема свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 і сама відповідачка свідчили про те, що ОСОБА_3 залишила спірну квартиру не з власної волі, в квартирі були поміняні замки.

Дані покази частково підтвердили позивачка та ОСОБА_4, а саме те, що вимагали щоб чоловік ОСОБА_3 залишив спірну квартиру, замок у квартирі змінили під час ремонту влітку 2005 року.

За викладених обставин суд першої інстанції вважав встановленим те, що відповідачка з чоловіком та сином - інвалідом дитинства до липня 2005 року проживала в спірній квартирі і вимушена була залишити з сім’єю дану квартиру на вимогу матері та сестри, які були проти їхнього проживання у вказаній квартирі, після чого змінили замки на вхідних дверях, не надавши нові ключі ОСОБА_3, що фактично позбавило її можливості мати вільний доступ до квартири АДРЕСА_1.

На ряду з викладеним суд також встановив, що ОСОБА_3, її чоловік та їхня малолітня дитина іншого житла на праві власності не мають, живуть у батьків чоловіка.

Крім того, сама позивачка, яка звернулась до суду за захистом свого порушеного права, в спірній квартирі не проживає, що стверджується актом комісії від 09.04.2009 р., згідно до якого ОСОБА_2 проживає в квартирі АДРЕСА_2 з вересня 2004 року а. с. 34.

За таких обставин районний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що передбачених ст. 71 ЖК України підстав для задоволення позову ОСОБА_2 немає. Суд повно і всебічно з’ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, в тому числі й показанням свідків. Тому посилання позивачки на порушення вимог матеріального і процесуального права є необгрунтованими.

Так як заявлені позовні вимоги не стосувались зміни договору найму, тому безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на те, що не був залучений до участі у справі, в якості належної сторони, власник житлового фонду чи уповноважений ним на управління житловим фондом орган.

Отже, доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 304,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.