Справа № 22-ц-580-ф/2009

Головуючий в першій інстанції суддя Лошакова Т.А.

суддя-доповідач Притуленко О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді Ломанової Л.О.,

суддів: Притуленко О. В., Пономаренко А.В.,

при секретарі Рєзниченку А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини №78384 Міністерства оборони РФ про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 10 лютого 2009 року, *

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до військової частини №78384 Міністерства оборони РФ про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вона із 15 січня 1998 року працювала стрілком 3-го розряду загону воєнізованої охорони військової частини. 4 лютого 2008 року відповідач звільнив її з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату працівників. Своє звільнення позивачка вважає незаконним, тому що відповідач звільнив її в період тимчасової непрацездатності, без врахування її переважного права на залишення на роботі, порушив при цьому вимоги чинного законодавства щодо попередження про наступне вивільнення, не запропонував іншу роботу.

Позивачка також вважає, що їй завдано моральну шкоду в розмірі 5000 грн., яку просила стягнути з відповідача.

З урахуванням наведеного просила суд визнати незаконним наказ командира військової частини про її звільнення, зобов’язати відповідача поновити її на роботі, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнути 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 10 лютого 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні ОСОБА_2 з роботи відповідачем був дотриманий порядок вивільнення працівника, передбачений ст. ст. 49-2,43-1 КЗпП України.

З висновком суду про правомірність звільнення позивачки з роботи погодитися не можна, оскільки відповідно до частини 3 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті або у випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації).

Як вбачається з матеріалів справи, 21 січня 1997 року позивачка була прийнята в загін воєнізованої охорони військової частини 78384 стрілком 2 розряду (як особа цивільного персоналу). 01 лютого 1998 року їй був встановлений 3 розряд стрілка. Наказом №870 командиру військової частини 78384 від 21 листопада 2007 року ОСОБА_2 була попереджена про вивільнення у зв’язку зі скороченням штату; а наказом №109 від 04 лютого 2008 року - звільнена за пунктом 1 статті 40 КЗпП України з 04 лютого 2008 року.

Відповідно до лікарняних листів АБА № 742981, АБА № 727357 в період з 11 січня по 04 лютого 2008 року ОСОБА_2 перебувала на лікарняному і повинна була стати до роботи 05 лютого 2008 року.

Звільнив позивачку з роботи з 04 лютого 2008 року відповідач порушив вимоги ч. 3 ст. 40 КЗпП України, в зв’язку з чим розірвання трудового договору з ініціативи відповідача не може бути визнано обґрунтованим, а наказ №109 від 04 лютого 2008 року - законним.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 була звільнена після закінчення терміну непрацездатності.

За таких обставин оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_2 про визнання звільнення незаконним підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частинні статті 309 ЦПК України в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а вимоги позивачки щодо визнання наказу незаконним та поновлення на роботі - задоволенню, оскільки відповідно до змісту ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.

При цьому не має правового значення те, що 21 листопада 2007 року ОСОБА_2 була ознайомлена відповідачем з наказом № 870 від 21 листопада 2007 року про скорочення чисельності штату та попередження про наступне вивільнення, а також дотримання відповідачем вимог чинного трудового законодавства - ст. 49-2,43-1 КЗпП України.

В решті рішення суду підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини 1 статті 311 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд виходячи з того, що при вирішенні справи, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що на підставі Федерального закону РФ «Про оборону» заробітна плата позивачці нараховується та сплачується військовою частиною № 09882 Міністерства оборони РФ, яка проводить усі виплати працівникам військової частини № 78384. Проте, зазначена юридична особа не була залучена до участі у справі, що перешкоджає суду апеляційної інстанції відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України вирішити стосовно інших позовних вимог - про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303,307,308,309,313-314 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 10 лютого 2009 року в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_2 про визнання звільнення незаконним скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати неправомірним й скасувати наказ командира військової частини № 78384 від 04 лютого 2008 року №109; поновитиОСОБА_2на посаді стрілка третього розряду загону воєнізованої охорони військової частини № 78384 Міністерства оборони Російської Федерації з 04 лютого 2008 року.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди скасувати і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.