Справа №22-13122009 р.

Категорія: 19

Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: Ковальчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2009 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Ковальчука О.В.,

суддів: Іващука В.А., Колоса С.С.,

при секретарі: Пшеничній Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 11 квітня 2009 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства "Паламаренково", Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Рекреаційний комплекс "Паламаренково" про визнання недійсним правочину та повернення майна у власність,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 11 квітня 2009 року відмовлено у відкритті провадження у зазначеній справі.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду та передати питання на новий розгляд суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у зазначеній справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір виник між двома юридичними особами, права ОСОБА_2 як фізичної особи не порушено, тому дані правовідносини є корпоративними і регулюються ГПК України.

Однак з таким висновком суду неможливо погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У позовній заяві ОСОБА_2 просить визнати недійсним укладений між відповідачами правочин, за яким Фермерське господарство "Паламаренково" передало, а ТОВ "Рекреаційний комплекс "Паламаренково" набув майно на загальну суму 51000 грн., а також - повернути вказаному Фермерському господарству у власність все передане за цим правочином майно, посилаючись на порушення вказаним правочином її як члена названого Фермерського господарства права на розпорядження майном цього господарства за взаємною домовленістю між його членами, яке передбачене його установчими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського Кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно ч. 3 цієї ж статті під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 20 цього ж Закону передбачено, що порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб’єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа. При цьому норма пункту 4 ч. 1 ст. 12 ГПК в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов’язаних із діяльністю інших суб’єктів господарювання.

За таких обставин зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що вона звернулась до суду за захистом порушених прав, що виникли із цивільних правовідносин, тому відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України її позовну заяву слід розглядати за правилами цивільного судочинства, а відтак оскаржувана ухвала відповідно до положень ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею вирішення питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307,312,314,315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 11 квітня 2009 року скасувати та передати вирішення питання про відкриття провадження у справі за зазначеним позовом до того ж суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.