Справа №22-1762

Категорія: 44

Головуючий у 1-й інстанції - Стецик Я.Й.

Доповідач в апел. Інстанції - Бермес І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Шандри М.М., Крайник Н.П.,

при секретарі: Терземан Б.В.

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,

та адвоката ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_5 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 16 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про вселення, встановлення порядку користування квартирою і зобов’язання не чинити перешкод в користуванні житлом та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 16 березня 2009 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про вселення, встановлення порядку користування і зобов’язання не чинити перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_3 - задоволено.

Вселено ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1.

Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_3 відповідно, до якого надано ОСОБА_3 в користування житлову кімнату під літ. 3 площею 19.9 кв. м. та залишено у спільному користуванні з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 приміщення під літ. літ. 1,5, 6,7, 8.

Зобов’язано ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні житловою кімнатою під літ. З площею 19.9 кв. м. та приміщеннями під літ. літ. 1,5, 6,7, 8 в квартирі АДРЕСА_1.

Дане рішення оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі покликаються на те, що суд виділив позивачу житлову кімнату розміром 19,9 кв. м., що є 1,63 більше жилої площі ніж припадає на його долю, що є суттєвим порушенням житлових прав відповідачів. Таким чином, суд встановивши такий порядок користування квартирою, зменшив долю жилої площі двох інших співвласників в спірній квартирі на 1,63 кв. м. кожному. Просить рішення скасувати, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та виступ адвоката ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Встановлено, що позивач звернувся з позовом до відповідачів про вселення, встановлення порядку користування квартирою і зобов’язання не чинити перешкод в користуванні житлом.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що він разом із відповідачами є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності і свідоцтва про право на спадщину за законом. Квартира складається із трьох житлових кімнат, кухні та підсобних приміщень. Відповідачі поміняли замки у вхідних дверях, на його неодноразові просьби дати йому нові ключі вони відмовляють, відмовили також у видачі йому правовстановлюючих документів, уникають досягнення домовленості з приводу володіння спільною власністю. Внаслідок неправомірних дій відповідачів він та його сім’я позбавлені права користування житловим приміщенням.

Враховуючи, що його сім’я складається з трьох осіб, претендував на надання йому в користування жилої кімнати під літ. 3 площею 19.9 кв. м. з залишенням у спільному користуванні з відповідачами приміщень під літ.1 (площею 5.8 кв. м.), літ.5 (площею 6.9 кв. м.), літ.6 (площею 3.0 кв. м.), літ.7 (2.7 кв. м.), літ.8 (1.2 кв. м.) .

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 звернулися в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, покликаючись на те, що ОСОБА_3 у 2001 р. одружився та з цього часу постійно проживає в с Черневе Мостиського району Львівської області. Квартирою позивач ОСОБА_3 не цікавиться, комунальних послуг не сплачує.

В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відмовилися від своїх позовних вимог, а стосовно позовних вимог ОСОБА_3, просили суд задоволити їх частково та виділити останньому кімнату під літ.2 площею 11.4 кв. м.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як встановлено з матеріалів справи, зокрема з копії реєстраційного посвідчення, виданого Самбірським міжміським бюро технічної інвентаризації, вбачається, що ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить квартира по АДРЕСА_3.

З копії технічного паспорта на квартиру встановлено, що спірна квартира складається з трьох житлових кімнат, -площею: 11,4 кв. м., 23,5 кв. м., 19.9 кв. м.

Задовольняючи позовні вимоги, суд вірно прийшов до висновку, що ОСОБА_3 є законним співвласником квартири АДРЕСА_2, його вимоги стосовно вселення у квартиру, встановлення порядку користування такою та зобов’язання не чинити перешкод в користуванні квартирою ґрунтуються на його правомочностях.

Апелянти зазначають, що доля жилої площі кожного із сторін в спірній квартирі становить 18,27 кв. м., а виділена судом житлова кімната позивачу розміром 19,9 кв. м., що є на 1,63 кв. м. більше жилої площі ніж припадає на його долю є суттєвим порушенням житлових прав відповідачів.

Однак із зазначеним погодитись не можна.

Суд вірно встановив, що відповідачка ОСОБА_5 фактично у вказаній квартирі не проживає, а житлова кімната площею 19.9 кв. м. виділена судом відповідає інтересам власника та його членам сім’ї.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що виділена жила площа є більшою на 1,63 кв. м. ніж припадає на його долю, не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду, т.я. виділена судом житлова кімната позивачу, яка є на 1,63 кв. м. більше жилої площі, ніж припадає на його долю не є суттєвим порушенням житлових прав відповідачів, а виділення ОСОБА_3 кімнати під літ. 2 площею 11.4 кв. м. порушувало б його права.

Отже.; висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду, такі не грунтуються на законі спростовуються вищенаведеним.

Керуючись ч. 1 п. 1 ст. 307, ст. 308, ч. 1 п.1 ст. 314, ст. 315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 16 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.