Справа №22ц-1421

Категорія - 79

Головуючий у І інстанції- Гирич С.В.

Доповідач в апеляційній інстанції-Федоришин А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2009 року м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Богонюка М.Я.,

суддів: Шашкіної С.А., Федоришина А.В.

при секретарі - Гарванко М.М.,

з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 6 березня 2009 року, -

ВСТАНОВИЛА:

оскаржуваною ухвалою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії Личаківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, третя особа - Садівничий кооператив «Ли-чаківський», щодо відкриття виконавчого провадження 01.08.2008 року, відновлення його 01.09.2008 року і зобов’язання виконавчої служби закрити це виконавче провадження.

Ухвалу оскаржив ОСОБА_1, просить її скасувати і постановити нову ухвалу про задоволення вимог його скарги. Покликається на те, що відповідно до виданого судом першої інстанції виконавчого листа, його зобов’язано знести самочинно зведений фундамент на земельній ділянці в Садівничому кооперативі «Личаківський», проте фундамент зведений не ним, а Приватним підприємством «Адвокатська компанія «Максимум» відповідно до укладеного між ними договору і тому він не вправі зносити фундамент.

Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта на підтримання доводів скарги, представників третьої особи -ОСОБА_2, ОСОБА_3 на заперечення їх обгрунтованості, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає апеляційну скаргу безпідставною і тому її слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Встановлено, що на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, 1 серпня 2008 року Личаківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист про знесення ОСОБА_1 самовільно зведеного фундаменту на земельній ділянці АДРЕСА_1, приведення земельної ділянки до стану, який існував до початку самочинного будівництва. 11 серпня того ж року державним виконавцем відкрито виконавче провадження. 1 вересня 2008 року дане виконавче провадження поновлено у зв’язку з відмовою місцевим судом в роз’ясненні подальшого виконання виконавчого листа.

Згідно п. 9 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов’язковість рішень судів.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи.

Законом України «Про виконавче провадження», зокрема статтею 11-1, визначені права і обов’язки сторін та інших осіб у виконавчому провадженні.

Суд першої інстанції під час розгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця перевірив усі її доводи і дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення, оскільки права і свободи заявника державним виконавцем порушеними не були. При цьому суд вірно зазначив, що виконавче провадження було відкрито на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, правомірно відновлено після його зупинення. Примусове виконання судового рішення не є порушенням прав боржника.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Одночасно слід зазначити, що доводи ОСОБА_1 за своїм змістом є не оскарженням дій державного виконавця, а ревізією судового рішення по суті.

Так як суд правильно встановив правовідносини, застосував відповідні їм норми матеріального права, при розгляді скарги дотримав порядок провадження, то ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити..

На підставі наведеного, керуючись ст. 303, п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ст. 312, п. 4 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315,317 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 6 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскарженою в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання законної сили.