Справа №22-1204

Категорія:45

Головуючий у 1-й інстанції - Назаркевич М.М.

Доповідач в апел. Інстанції - Бермес І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого Бермеса І.В.,

суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.,

при секретарі Гарванко М.М.,

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,

прокурора Рогожнікової Н.Б.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Кам’янка-Бузького району на рішення Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області від 25 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Ременівської сільської ради, треті особи: Управління земельних ресурсів у Кам’янка-Бузькому району, відділ регіонального розвитку містобудування і архітектури Кам’янка-Бузької райдержадміністрації про визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області від 25 липня 2008 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку в розмірі 0,25 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Визнано рішення Ременівської сільської ради від 17 січня 2007 р. №13 та № 14 недійсними та зобов’язати Ременівську сільську раду затвердити „Містобудівне обгрунтування внесення змін в генплан с. Вислобоки Кам’янка-Бузького району Львівської області".

Зобов’язано відділ регіонального розвитку містобудування і архітектури Кам’янка-Бузької райдержадміністрації, Екологічну інспекцію Кам’янка-Бузького району, районну санітарно епідеміологічну станцію Кам’янка-Бузького району, службу Державного пожежного нагляду Кам’янка-Бузького району, погодити відповідний проект відведення земельної ділянки (Львівська область, Кам’янка-Бузький район, с Вислобоки, вул. Січових Стрільців, 15), виготовлений спеціалізованою землевпорядною організацією на замовлення позивача.

Зобов’язано Ременівську сільську раду затвердити відповідний проект відведення земельної ділянки (АДРЕСА_1), виготовлений спеціалізованою землевпорядною організацією на замовлення позивача.

Зобов’язано управління земельних ресурсів Кам’янка-Бузького району погодити та видати ОСОБА_4 державний акт на право приватної власності на землю.

Зобов’язано Голову Ременівської сільської ради Кам’янка-Бузького району Львівської області скріпити підписом та печаткою державний акт на право приватної власності на землю.

Зобов’язано Кам’янка-Бузьке відділення Львівської філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру" зареєструвати державний акт на право приватної власності на землю.

Стягнуто з Ременівської сільської ради Кам’янка-Буького району на користь ОСОБА_4 судові витрати -державне мито в розмірі 8/вісім/ грн. 50 коп., витрати на інформаційно технічне забезпечення в розмірі 7/сім / грн. 50 коп.

Рішення суду оскаржив прокурор Кам’янка-Бузького району.

В апеляційній скарзі покликається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Судом було перебрано на себе здійснення невластивих йому функцій. Так, відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядуванню, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Рогожнікової Н.Б. та Якимчук А.А. на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаною позовною заявою та в обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 05 серпня 2004 ним на підставі договору купівлі-продажу було придбано у власність об’єкт нерухомого майна, а саме нежитлову будівлю (клуб), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. При укладенні договору не було обумовлено права позивача на набуття у власність земельної ділянки, на якій розташовано предмет угоди. Проте, враховуючи положення абз. 2 ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

17 січня 2007 року Ременівська сільська рада керуючись ст. 50,51,52 Земельного кодексу України своїм рішенням №14 відмовила йому у затвердженні відповідної документації і звязку з тим, що „...в даному кварталі знаходиться зелена зона, а також сільська рада не давала замовлення на внесення змін в генплан забудови с.Вислобоки, а населений пункт розбудовується та в дальнійшому в даному місці планується будівництво соціально-культурного центру".

Окрім того, листом Ременівської сільської ради від 23 січня 2007 року №12/0202 йому було повідомлено, що рішення сільської ради від 25 листопада 2004 року „Про збір матеріалів попереднього погодження по вибору земельної ділянки для узаконення і переобладнання не житлового приміщення в житлове" було відмінене на підставі того, що останнє прийнято без погодження з спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури.

Вважав рішення сільської ради від 17 січня 2007 року №13 та №14 не обгрунтованими та такими, які прийняті з підстав, що не відповідають дійсності.

Просив задоволити позов.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що представник відповідача не представив жодних підтверджуючих документів, що свідчать про дійсність проекту будівництва соціально-культурного центру за адресою с.Вислобоки, вул. Січових Стрільців, 15 чи на прилеглих територіях. Також представником відповідача не було подано жодних доказів щодо приналежності оспорюваної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення.

Суд також покликався на те, що позивачем на підставі договору купівлі-продажу було придбано у власність об’єкт нерухомого майна, а саме нежитлову будівлю (клуб) та згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала будівлю, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вона розміщенна. без зміни її цільового призначення, у розмірах встановлених договором і якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Згідно до п.п. г) п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами після 31 грудня 2001 р. право власності на земельну ділянку або її частину може переходити відповідно до ст. 120 ЗК на підставі цивільно-правових угод. Якщо договором про відчуження жилого будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ті її частини, одна з яких зайнята жилим будинком, будівлею чи спорудою, а інша необхідна для їх обслуговування.

Суд не дав належної оцінки тому, що позивач придбав нежитлову будівлю (клуб) і земельну ділянку по договору він не придбав, а в той же час просив передати земельну ділянку в приватну власніс гь для обслуговування житлового будинку.

З врахуванням цих вимог суду слід було перевірити в якому розмірі перейшла до позивача земельна ділянка без зміни її цільового призначення по договору та яка її частина необхідна для обслуговування споруди.

Апелянт покликається на те, що судом не було враховано, що відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Отже суду слід також було врахувати, що згідно зі ст. ст. 26,33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад; до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленному законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та надання їх у користування юридичних осіб належить до повноважень відповідних сільських, селищних, міських рад; громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користуванняземельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ст. ст. 12,116, п.п. 6,7 ст. 118 ЗК України) .

Суд вважав, що третіми особами по справі мають бути управління земельних ресурсів у Кам’янка-Бузькому району, відділ регіонального розвитку містобудування і архітектури Кам’янка-Бузької райдержадміністрації.

В той же час поклав обов’язки і на інших осіб, коли вирішив зобов’язати відділ регіонального розвитку містобудування і архітектури Кам’янка-Бузької райдержадміністрації, Екологічну інспекцію Кам’янка-Бузького району, районну санітарно епідеміологічну станцію Кам’янка-Бузького району, службу Державного пожежного нагляду Кам’янка-Бузького району, погодити відповідний проект відведення земельної ділянки (АДРЕСА_1), виготовлений спеціалізованою землевпорядною організацією на замовлення позивача.

Також зобов’язано управління земельних ресурсів Кам’янка-Бузького району погодити та видати ОСОБА_4 державний акт на право приватної власності на землю.

При цьому суд повинен всіх вказаних осіб, зокрема управління земельних ресурсів Кам’янка-Бузького району та відділ регіонального розвитку містобудування і архітектури Кам’янка-Бузької райдержадміністрації, притягнути до участі в справі в якості відповідачів.

Отже суд вирішив питання про права та обов’язки цих осіб, що відповідно до вимог п.4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні був відсутній представник відділу регіонального розвитку містобудування і архітектури Кам’янка-Бузької райдержадміністрації.

Жодних даних про направлення та вручення йому повістки в матеріалах справи немає.

Отже, розглянувши справу у його відсутності, суд порушив вимоги ч. 1 п. 1 ст. 169 ЦПК України, що відповідно до вимог ч. 1п. 3 ст. 311 ЦПК України дає підстави для висновку про скасування рішення суду, як незаконного та необгрунтованого, з направленням справи до суду першої інстанції для нового розгляду справи.

Оскільки при винесенні рішення судом першої інстанції допущено вказані порушення, тому колегія суддів на підставі п. 3 та п.4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись п.5 ч. 1 ст. 307, п. 3 п.4 ч. 1 ст. 311, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу прокурора Кам’янка-Бузького району задовольнити частково.

Рішення Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області від 25 липня 2008 року скасувати та справу направити на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.