Справа № 22ц-12172009 р.

Категорія 6

Головуючий у 1-й інст. Дячишин В.Ф.

Доповідач Юхименко А.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Юхименка А.Г.

Суддів: Курій Н.М., Штефаніци Ю.Г.

При секретарі: Борачок М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2008 року;

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням задоволено позов Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 про знос самочинно добудованої веранди.

Зобов’язано відповідачку за власні кошти демонтувати самочинно добудовану до квартири АДРЕСА_1 веранду (тамбур) .

У випадку невиконання судового рішення у добровільному порядку виконати демонтаж підрядною будівельною організацією, а витрати покласти на відповідача.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким визнати за нею право власності на добудований тамбур площею 13,3 кв. м. та узаконити проведену нею реконструкцію квартири. При цьому посилається на те, що суд не розглянув її зустрічний позов про визнання права власності на тамбур, який є невід’ємною частиною проведеної з дозволу райадміністрації реконструкції квартири в цілому, добудова вчинена за згодою інших співвласників будинку відповідно до будівельних норм та проекту Державного науково-дослідного інституту «НДІ Проектреконструкція» на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні співвласників будинку, а райадміністрація до неї ніякого відношення немає, добудова має місце у флігельній частині будинку і нічиїх інтересів не порушує.

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити частково, рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що веранду (тамбур) відповідачем добудовано до квартири №10 самочинно, оскільки на це відсутній дозвіл, добудова не відповідає будівельним нормам та земельну ділянку під забудову не передано відповідачу.

Однак такий висновок є передчасним та непереконливим, оскільки судом не дотримано всіх вимог процесуального права, що потягнуло за собою неповноту в дослідженні обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору.

Квартира АДРЕСА_1, власником якої з пояснень сторін є відповідач ОСОБА_1 (правоустановлюючі документи в справі відсутні), знаходиться в напівпідвальному приміщенні будинку та відповідно до рішення Радянського РВК (в даний час Франківська райадміністрація) №778 від 27 грудня 1991 року непридатна для проживання (а.с. 6,7) . А в самому будинку заплановано капітальний ремонт (заява жильців будинку а.с. 13) .

З метою підвищення благоустрою квартири та приведення її до стану придатного для проживання відповідач провела капітальну реконструкцію (перепланування) квартири з добудовою тамбуру, через який обладнано вхід в квартиру безпосередньо з двору будинку. Вказана реконструкція (перепланування) відповідає будівельним нормам, що вбачається з ескізного проекту Львівського філіалу ДНДтаПВІ НДІ «Проектреконструкція» (а.с. 14-27) та квартира стала придатною для проживання в ній.

Оскільки з цього питання Франківська райадміністрація відповідно до ст. ст. 100,152 ЖК України та ст. 376 ЦК України не прийняла рішення, а звернулась в суд з позовом лише про знос веранди (тамбуру), - відповідач ОСОБА_1 змушена була звернутись до суду з зустрічним позовом про узаконення проведеної нею реконструкції (перепланування) квартири в цілому та визнання права власності на добудований вхідний у квартиру тамбур.

З журналу судового засідання (а.с. 50) вбачається, що суд обговорював питання прийняття зустрічного позову, фактично його не прийняв, але ухвали в порядку, передбаченому ст. 208 ЦПК чи ч. 5 ст. 209 ЦПК України, не ПОСТАНОВИВ:

На думку колегії, суд, не прийнявши зустрічного позову, порушив право відповідача на звернення до суду, оскільки обидва позови взаємопов’язані, бо виникають з одних правовідносин, їх спільний розгляд є доцільним, задоволення зустрічного позову може виключити повністю задоволення первісного позову.

Зустрічний позов заявлено після проведеного судом попереднього судового засідання, в справі відсутні дані, що ОСОБА_1 було повідомлено про проведення такого, тому суду слід було вирішити питання про поновлення строку на прийняття зустрічного позову, оскільки встановлений ст. 123 ЦПК України строк є процесуальним, а вже після цього постановити ухвалу про прийняття чи відмову в прийнятті зустрічного позову.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що судом фактично не вирішено питання відносно позовних вимог ОСОБА_1, які взаємопов’язані з вимогами райадміністрації, наявність оскаржуваного рішення про знос добудови за первісним позовом носить преюдиційний для сторін та суду характер і фактично позбавляє ОСОБА_1 можливості звернення з самостійним позовом про узаконення добудови з реконструкцією (переплануванням) квартири в цілому, тому рішення відповідно до п.5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд суду першої інстанції.

При новому розгляді суду слід уточнити коло сторін з врахуванням відсутності в справі документів про належність спірної квартири на праві власності саме ОСОБА_1, встановити власника (користувача) земельної ділянки на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво та з’ясувати його відношення до проведеного будівництва тамбуру, відповідно до вимог ЦПК вирішити питання прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 про узаконення проведеної реконструкції (перепланування) квартири в цілому та визнання за нею права власності на вхідний тамбур, після чого відповідно до вимог процесуального та матеріального права вирішити спір.

Керуючись ст. 307, п.п. 4,5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, колегія суддів;

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково..

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.