Справа №22ц-1091

Категорія - 6

Головуючий у І інстанції- Качмар В.Я.

Доповідач в апеляційній інстанції - Федоришин А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 травня 2009 року м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Богонюка М.Я.

суддів: Шашкіної С.А., Федоришина А.В.

при секретарі - Борачок М.Б.,

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 січня 2009 року, -

ВСТАНОВИЛА:

оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_5 задоволено, визнано за нею право власності на самочинно збудоване нерухоме майно: сіни під літ. «аі» та тамбур під літ. «а2». В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на зазначене самочинне будівництво відмовлено.

Рішення оскаржила ОСОБА_4, просить його скасувати і передати справу на новий розгляд. Покликається на те, що рішення суду про визнання за ОСОБА_5 права власності на самочинні прибудови не відповідає фактичним обставинам справи, так як це будівництво здійснювала вона з батьком, а не позивачка, яка ще в 1977 році виїхала на постійне місце проживання до іншого населеного пункту і лише час-від-часу приїжджала в гості. Право ОСОБА_5 на користування земельною ділянкою не є підставою для узаконення самочинного будівництва, оскільки таке право вона отримала на підставі рішення суду значно пізніше, ніж здійснені побудови спірних об’єктів нерухомості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта - ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_5 - ОСОБА_3 на заперечення її обґрунтованості, перевіривши матеріали справи, доводи і межі апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга є безпідставною і тому її слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на викладене нижче.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що власник житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 (батько сторін) за життя здійснив на земельній ділянці, відведеній для будівництва і обслуговування житлового будинку, без належних дозволу і затвердженого проекту спірну прибудову.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21.07.2006 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_4, які успадкували після смерті батька по 1/2 ідеальній частині цього будинковолодіння, було проведено реальний розподіл будинковолодіння та виділено в користування визначені земельні ділянки. При цьому самочинно побудовані сіни і тамбур не були враховані при реальному розподілі житлового будинку, знаходяться на земельній ділянці, виділеній в користування ОСОБА_5

Дане рішення набрало законної сили і є чинним.

Зі змісту ст. 376 ЦК України випливає, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, якщо воно збудовано на земельній ділянці, відведеній для цієї мети, не порушує права інших осіб, без істотного порушення будівельних норм і правил.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що самочинно побудована спірна прибудова відповідає зазначеним вище критеріям і тому обґрунтовано визнав за ОСОБА_5 право власності на це майно.

Доводи ОСОБА_4 в апеляційній скарзі про те, що суд зобов’язаний був визнати право власності за нею, оскільки спірну прибудову вона здійснювала разом із батьком, суперечить законодавству і тому вірно відмовив ОСОБА_4 в задоволенні її зустрічного позову. При цьому суд зазначив, що відповідно до ч. 6 ст. 376 ЦК України вона має право не на визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а на відшкодування витрат на їх будівництво.

Таким чином, оскільки суд розглянув справу з дотриманням норм матеріального і процесуального права то рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -відхилити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскарженою в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.