УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

28 лютого 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду. Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Шестакової Н.В. Суддів:   Кателіна В.П. Філатової Є.В. При секретарі    Антипові Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Садового кооперативу «Мурашка» і ОСОБА_2 про поновлення строку для звернення до суду за захистом порушеного права, про   визнання   незаконним   рішення   зборів   уповноважених   садового   кооперативу «Мурашка» про виключення з членів кооперативу, про визнання права користування земельною ділянкою  в цьому кооперативі, про усунення перешкод у користуванні цією земельною ділянкою шляхом звільнення її території

за   апеляційною   скаргою   ОСОБА_1   на   рішення   Сакського міськрайонного суду від 05 грудня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Сакського міськрайонного суду від 05 грудня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Садового кооперативу «Мурашка» і ОСОБА_2 про поновлення строку для звернення до суду за захистом порушеного права, про визнання незаконним рішення зборів уповноважених садового кооперативу «Мурашка» про виключення з членів кооперативу, про визнання права користування земельною ділянкою в цьому кооперативі, про усунення перешкод у користуванні цією земельною ділянкою шляхом звільнення її території.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову з тих підстав, що судом порушені норми матеріального права; має місце неповне дослідження обставин, які мають значення для справи; доказам дана неналежна правова оцінка; не прийнято до уваги те, що з 1995 року він був членом СК «Мурашка», в міру можливості обробляв земельну ділянку № 163, частково сплачував членські внески. У 2004 році йому стало відомо, що він виключений з членів СК за систематичну несплату членських внесків. Вважає незаконним зазначене виключення з членів СК на підставі рішення зборів уповноважених від 04.05.2001 року, які затвердили рішення правління СК від 15.04.2000 року, оскільки при вирішенні питання про виключення його з членів СК 15.04.2000 року правління СК перевищило свої повноваження, порушило порядок виключення з членів СК, який встановлений Статутом СК; на засіданні уповноважених 04.05.2001 року питання про його виключення з членів СК фактично не розглядалося, голосування не проводилося, тобто його виключення з кооперативу прийняте з порушенням процедури, передбаченої Статутом кооперативу.

Справа  № 22-ц-1496/2007р.                             Головуючий в 1 інстанції Копичинеький О.В.

Доповідач Шестакова Н.В.

2

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, не надавши доказів наявності поважних причин щодо пропуску строку; позивач фактично не мав бажання бути членом СК; починаючи з 1995 року, позивач не сплачував членські внески, не обробляв земельну ділянку і не цікавився земельною ділянкою та життям кооперативу; СК мав правові підстави виключити позивача із членів СК; позивач не довів той факт, що при постановлянні рішення про його виключення з членів СК були допущені порушення Статуту СК.

Висновки суду не відповідають вимогам матеріального і процесуального права.

Із змісту мотивувальної частини слідує, що фактично підставою відмови у позові був пропуск строку позовної давності, суд по суті не розглядав питання про незаконність оскаржених рішення правління СК від 15.04.2000 року і рішення зборів уповноважених від 04.05.2001 року з точки зору порушення процедури виключення позивача з членів СК, яка була встановлена Статутом СК. Судження суду про те, що позивач не довів той факт, що при постановлянні рішення про його виключення з членів СК були допущені порушення Статуту СК, є неконкретним і не має правового аналізу відповідності фактичних обставин процедури виключення позивача з членів СК процедурі, яка встановлена Статутом СК.

Відповідно до ст.ст.71,75,76 ЦК України в редакції 1963 року, яка діяла до 01.01.2004 року, встановлено строк для захисту права три роки, зазначено, що позовна давність застосовується судом незалежно від заяв сторін і перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Суд першої інстанції зв"язує перебіг позовної давності із днем постановления рішення про виключення позивача із членів СК, тобто з 04.05.2001 року, що не відповідає вимогам закону стосовно позовної давності. Цей строк необхідно було обчислювати саме з моменту, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права. Аналогічні положення про перебіг строку позовної давності містить ст.261 ЦК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі відсутні докази того, що позивач був присутній на засіданні правління 15.04.2000 року або на зборах уповноважених 04.05.2001 року, або був повідомлений про те, що 04.05.2001 року на зборах уповноважених буде розглянуто питання про його виключення із членів СК, або є наступне повідомлення позивача з боку СК про його виключення з членів СК. Висновки суду про те, що позивач був своєчасно повідомлений про його виключення з членів СК по суті є припущенням, виходячи з пояснень свідка ОСОБА_3 про повідомлення усіх членів СК про час і місце проведення зборів СК. У засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача зазначив, що він особисто повідомляв позивача про його виключення з членів СК, однак це ствердження також нічим не доведено.

Колегія суддів вважає, що правову оцінку спливу позовної давності необхідно було надати з урахуванням зазначених обставин, а також з урахуванням пояснень позивача про те, що йому стало відомо про виключення із членів СК на підставі рішення зборів уповноважених від 04.05.2001 року тільки у 2004 році.

При огляді оригіналів протоколів зборів уповноважених і членів СК у засіданні суду апеляційної інстанції було встановлено, що до протоколу зборів уповноважених членів СК від 04.05.2001 року не додано списку уповноважених, які приймали відповідні рішення; сам протокол не містить зазначення відносно прізвищ уповноважених, які брали участь у роботі зборів, та їх прізвищ; в протоколі відсутні результати голосування,

3

тобто хто голосував „за", хто - „Проти", хто - „утримався"; список уповноважених, який був наданий суду апеляційної інстанції, не може бути прийнятий до уваги, оскільки невідомо, коли він був складений.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник СК не оспорював того, що позивачка був членом СК, що позивач бажає визнання за ним права на земельну ділянку, яка потім була передана ОСОБА_2.

Як встановлено ст..215 ЦПК України, мотивувальна частина рішення повинна зазначати мотиві, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги.

Приймаючи до уваги те, що суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у позові за спливом строку позовної давності, а по суті вимог рішення не містить обґрунтованих висновків щодо правової оцінки доводів і доказів, наданих позивачем, -колегія суддів вважає, що позовні вимоги по суті не розглянуті і цей недолік не був і не може бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Згідно з п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не може бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

На підставі наведеного рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст.303,307,п.5 ч. 1 ст.311 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сакського міськрайонного суду від 05 грудня 2006 року скасувати з направленням справи на новий розгляд до Сакського міськрайонного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.