Справа 22ц-12672009 р.
Категорія: № 45
Головуючий по 1 інстанції Діденко Т.І.
Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 липня 2009 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.
при секретарі Наконечній М.М.
з участю прокурора
адвокатів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2009 року по справі за позовом Монастирищенської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_5 про вилучення земельних ділянок для суспільних потреб,
ВСТАНОВИЛА:
25.02.2009 р. Монастирищенська міська рада звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_5 про вилучення земельних ділянок для суспільних потреб.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що рішенням виконавчого комітету селищної ради народних депутатів від 27.07.1978 р. № 15 ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка площею 0,13 га. по АДРЕСА_1, якою вона користується по даний час. На дану земельну ділянку виготовлений будівельний паспорт, у якому зазначено дорогу із вул. Шевченка на перспективу, згідно генерального плану забудови м. Монастирище.
Рішенням виконавчого комітету селищної ради народних депутатів від 06.07.1979 р. № 230, ОСОБА_3 був наданий дозвіл на забудову земельної ділянки та виготовлено будівельний паспорт. В плані забудови земельної ділянки зазначено, що проїзд до житлового будинку ОСОБА_3 повинен здійснюватись із вулиці Шевченка, а саме по дорозі, що передбачена генеральним планом забудови м. Монастирище.
ОСОБА_4 в спадок від матері ОСОБА_6 перейшов житловий будинок по АДРЕСА_2 Рішенням сесії міської ради від 29.12.2004 р. за №14-39 їй наділено в користування земельну ділянку площею 0,25 га. біля житлового будинку.
Згодом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали рішення про приватизацію наданих в користування земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Проте Державні акти на право приватної власності на землю отримати не змогли, оскільки ОСОБА_2 не погодила межові знаки через відсутність проїзду до її житлового будинку.
В червні 2007 р. ОСОБА_2 звернулась до Монастирищенської міської ради про створення проїзду до її житлового будинку із вулиці Шевченка.
26.07.2007 р. виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради було прийнято рішення за № 190 від 26.07.2007 р. «Про створення проїзду до житлового будинку гр. ОСОБА_2 із вул. Шевченка». Але дане рішення ОСОБА_2 не влаштувало і вона звернулась до суду з позовом про його скасування.
Рішенням Монастирищенського районного суду від 19.05.2008 р. скасовано п.2 рішення Монастирищенської міської ради № 190 від 26.07.2007 р. «Про створення проїзду до житлового будинку гр. ОСОБА_2 із вул. Шевченка», та зобов’язано Монастирищенську міську раду вирішити питання створення проїзду до будинку ОСОБА_2 відповідно до вимог діючого законодавства.
26.06.2008 р. виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради було прийнято рішення за № 202 «Про створення проїзду до житлового будинку ОСОБА_2.»
21.10.2008 р. Монастирищенський районний суд визнав рішення Монастирищенської міської ради № 202 від 26.06.2008 р. протиправним та його скасував.
На даний час ОСОБА_2 не має можливості здійснювати проїзд до власного житлового будинку із АДРЕСА_1 (через домоволодіння ОСОБА_5 - дочки ОСОБА_2.), адже враховуючи висновок начальника відділу містобудування та архітектури РДА ОСОБА_8 від 23.04.2007 р. №12 будуть порушені норми п.3.22 ДБН 360-92*.
Оскільки відповідачі відмовилися в добровільному порядку надати згоду на вилучення з їхнього користування частини земельної ділянки для влаштування проїзду до житлового будинку ОСОБА_2 з вул. Шевченка, позивач просив вилучити земельні ділянки з користування ОСОБА_3 площею 77 кв. м., та з користування ОСОБА_4 площею 77 кв. м. для створення проїзду шириною 3,5 м. до житлового будинку ОСОБА_2 з вул. Шевченка згідно генерального плану м. Монастирище.
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2009 року в задоволенні позовних вимог Монастирищенської міської ради відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, як постановлене при не повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції не вважав їх доведеними.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позовні вимоги позивач обгрунтував потребою Монастирищенської територіальної громади в отриманні земель для суспільних потреб (будівництва об’єкту транспортної інфраструктури - дороги, а саме проїзду шириною 3,5 м до житлового будинку ОСОБА_2.), в результаті чого вважав за необхідне вилучити у відповідачів частину земельної ділянки площею 77,0 кв. м. у кожного узгоджену в генеральному плані м. Монастирище.
Стосовно земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були прийняті рішення про передачу у приватну власність наданих їм в користування земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Проте Державні акти на право приватної власності ними отримані не були, оскільки ОСОБА_2 не погодила межі землекористування через відсутність проїзду до її житлового будинку.
Таким чином за відсутності у відповідачів Державних актів на право приватної власності на земельні ділянки вони рахуються такими, що перебувають у користуванні відповідачів.
Підстави та порядок припинення прав на землю визначені в главі 22 Земельного кодексу України.
Відповідно до п. "б" ст. 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 143 ЗК визначені підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку.
Однією з таких підстав, відповідно до п. "г" ст. 143 цього Кодексу є викуп (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб.
Порядок вилучення земельних ділянок визначений в ст. 149 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 цієї норми земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Тобто вказаною нормою чітко визначено, що документом, який підтверджує намір органу державної влади або органу місцевого самоврядування вилучити земельну ділянку у власника або землекористувача, є рішення такого органу.
При цьому за наявністю згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки відповідний орган приймає рішення про вилучення земельної ділянки. Згода землекористувача на вилучення земельної ділянки повинна бути подана у письмовій формі. За відсутності такої згоди вилучення відбувається на підставі рішення про примусове вилучення земельної ділянки. В останньому випадку в силу положення ч. 10 ст. 149 Земельного кодексу України у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується у судовому порядку.
Як встановлено судовими інстанціями, позивач рішення про примусове вилучення у відповідачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею по 77,0 кв. м. у кожного не приймав.
Суд при ухвалені рішення правильно керувався ст. 149 ЗК України, відповідно до якої земельні ділянки можуть вилучатися для суспільних потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування в установленому цією статтею порядку. А в разі незгоди землекористувача з рішенням про вилученням земельної ділянки питання вирішуються в судовому порядку.
Питання вилучення землі зацікавлені органи зобов’язані винести на вирішення зазначених органів, оскільки проголошуючи землю об’єктом права власності Українського народу в особі органів державної влади і місцевого самоврядування, держава, як суб’єкт права державної власності законодавчо розпоряджається землею, у відповідності до ст. 14 Конституції України.
Враховуючи наведені вимоги закону та викладе, судова колегія вважає, що суд першої інстанції встановивши, що позивач не надав суду рішення про примусове вилучення у відповідачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, доказів того, що такий проїзд буде будуватись, а саме проектної та кошторисної документації, документів підтверджуючих виділення коштів для виконання вказаних робіт, співставивши заявлені вимоги з генеральним планом забудови міста Монастирище, обґрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Монастирищенською міською радою дане рішення не оскаржувалось, що свідчить про те, що позивач з висновками суду першої інстанції погодився.
Таким чином доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 304,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.