Справа № 22ц/9

Категорія 57

Головуючий в суді 1-ї інст. Мокрецький В.І.

Доповідач Худяков А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2009 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Худякова А.М.,

суддів: Франовської К.С., Широкової Л.В.

при секретарі Назаренко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду від 12 червня 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа Новогуйвинська селищна рада Житомирського району Житомирської області про визнання договору купівлі-продажу житла недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом. В обгрунтування своїх вимог зазначив, що з червня 2006 року за службовим ордером та згідно з рішенням Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 04.06.2004 року, - є наймачем і постійно проживає у АДРЕСА_1 і має переважне право на купівлю вказаного житла. Проте, 21.02.2007 року між ОСОБА_4, який діяв за дорученням ОСОБА_5, та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_5 продав ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 за 3712 грн. Здійснення вказаного правочину позивач вважає незаконним. Окрім визнання договору купівлі-продажу житла недійсним також просив суд перевести право купівлі квартири на нього і зобов’язати ОСОБА_5 продати йому спірну квартиру.

Рішенням Житомирського районного суду від 12 червня 2008 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за 3712 грн., який укладений 21.02.2007 року між ОСОБА_4, який діяв за дорученням продавця ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_2 Зобов’язано ОСОБА_5 та ОСОБА_2 повернути один одному у натурі все те, що вони одержали один від одного на виконання вказаного договору купівлі-продажу. В решті позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість та невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення судом норм матеріального права. Зокрема апелянт зазначає, що суд не врахував тих обставин, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 договору найму з ним не укладали і що спірна квартира є приватною власністю. Також суд не навів у рішенні доводів, в чому полягає неправомірність дій сторін при укладенні договору купівлі - продажу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України дають підставу для визнання правочину недійсним у всіх випадках, коли він суперечить імперативним нормам законів.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_3 просив визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений від імені власника ОСОБА_5 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 На обґрунтування вимог позивач зазначив, що підставами недійсності вважає порушення його прав наймача, недотримання продавцем положень ст. 777 ЦК України, оскільки він має переважне право купівлі даної квартири. У зв’язку з цим позивач просив суд зобов’язати продавця укласти з ним договір купівлі-продажу квартири. Крім того, позивач посилався на невідповідність правочину ст. 203,215,228 ЦК України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що укладений договір купівлі-продажу є недійсним внаслідок порушення вимог ст. 777 ЦК України, проте відмовив у переведенні на позивача прав покупця за безпідставністю.

З такими висновками не може погодитись колегія суддів, приймаючи до уваги таке.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий суд не визначився з характером правовідносин сторін. Як встановлено, позивач ОСОБА_3 уклав договір найму спірної квартири з Новогуйвинською селищною радою. Продаж квартири здійснив її власник ОСОБА_5, з яким ОСОБА_3 договору найму не укладав, а відтак, суд мав з’ясувати, чи можуть на нього поширюватись положення ч.2 ст. 777 ЦК України.

Крім того, суд не виклав у рішенні висновків щодо відмови у позові про визнання договору недійсним з інших вказаних підстав, і як вбачається з матеріалів справи ці позовні вимоги взагалі не розглянуті.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, спірна квартира на момент укладення договору ОСОБА_5 належала Новогуйвинській селищній раді і з комунальної власності виведена не була. Тому, суду належало обговорити питання про притягнення селищної ради до участі у справі в якості відповідача.

За таких обставин ухвалене судом рішення не може бути визнано законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню. Допущені порушення норм процесуального права не дозволяють суду апеляційної інстанції ухвалити нове рішення, тому справу належить повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303,304,307,311,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду від 12 червня 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.