Справа № 22-ц-393-ф/09

Головуючий в першій інстанції суддя Копилян В.А.

суддя-доповідач Авраміді Т.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:

Головуючого, судді Моісеєнко Т.І.,

суддів Авраміді Т.С., Іщенка В.І.,

при секретарі Алієвій Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчого комітету Берегової сільської ради м. Феодосія АР Крим, треті особи - приватний нотаріус Радов Сергій Леонідович, Феодосійське міжміське бюро реєстрації й технічної інвентаризації про визнання недійсними договору купівлі -продажу земельної ділянки, свідоцтва про право власності, державного акту на землю, зобов’язання Берегової сільської ради виключити вказаний державний акт з книги записів державних актів на право приватної власності на землю, зобов’язання Феодосійського МБРТІ виключити домоволодіння з державного реєстру реєстрації прав на нерухоме майно, визнання за ними права спільної часткової власності на домоволодіння, за апеляційними скаргами представника третьої особи приватного нотаріуса Радова Сергія Леонідовича -Подставнєва. ОСОБА_8 та представника ОСОБА_5 -ОСОБА_9 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 30 липня 2008 року -

ВСТАНОВИЛА:

У 2007 році ОСОБА_2 та ОСОБА_10 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконкому Берегової сільської ради, приватного нотаріуса Радова С.Л., третя особа Феодосійське МБРТІ, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просили: визнати недійсним договір купівлі продажу земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Радовим С.Л. 10 березня 2000 року, визнати недійсним державний акт про право власності на вказану земельну ділянку, який виданий ОСОБА_4, зобов’язати Берегову сільську раду виключити вказаний державний акт з книги записів державних актів на право приватної власності на землю, визнати свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, видане ОСОБА_4 недійсним, зобов’язати Феодосійське МБРТІ виключити домоволодіння АДРЕСА_1 з державного реєстру реєстрації прав на нерухоме майно,  визнати за ОСОБА_10 та ОСОБА_2 право власності на вказане домоволодіння у рівних частках.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки не відповідає вимогам закону. Так позивачі вказують, що земельна ділянка, що розташована по АДРЕСА_1 була набута за час шлюбу, тобто є їх спільною сумісною власністю, однак при відчужувані її за вказаним договором ОСОБА_10 не була надана на його укладення письмова згода, як це вимагає законодавство.

На вищезазначеній земельній ділянці вже під час укладення спірного договору купівлі - продажу позивачами з додержанням порядку встановленого законом, був збудований двохповерховий будинок.

Однак відповідач ОСОБА_4 скориставшись тим, що на підставі спірного договору за нею зареєстровано право власності земельної ділянки, розташованій по АДРЕСА_1, не вкладаючи у будівництво свої кошти та працю, тобто відповідно до вимог чинного на той момент законодавства будучи особою у якої не виникало право власності на будинок АДРЕСА_1, ввела в експлуатацію вказаний будинок, і на підставі рішення Береговської сільської ради від 13 червня 2000 року № 276 отримала свідоцтво про право власності на нього. Про що позивачам стало відомо в 2007 році.

В ході розгляду цивільної справи ухвалою суду процесуальний статус приватного нотаріуса Радова С.Л. змінений з відповідача на третю особу.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 30 липня 2008 року позов задоволено: визнано недійсним договір купівлі продажу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Радовим С.Л. 10 березня 2000 року, визнано недійсним державний акт про право власності на вказану земельну ділянку, який виданий ОСОБА_4, зобов’язано Береговську сільську раду виключити вказаний державний акт з книги записів державних актів на право приватної власності на землю, визнано недійсним свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, видане ОСОБА_4, зобов’язано Феодосійське МБРТІ зняти з реєстрації в Єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно домоволодіння АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_10 право власності на вказане домоволодіння у рівних частках.

Додатковим рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 21 січня 2009 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_5 - ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про його скасування з ухваленням нового про відмову у задоволені позову або з направленням справи на новий розгляд.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що висновки суду першої інстанції про те, що спірний будинок був побудований ще в 1994 році, і вже під збудований будинок було надано земельну ділянку шляхом отримання державного акту не відповідають обставинам справи, оскільки матеріали справи не містять допустимих доказів про виникнення у позивачів права спільної власності на спірне домоволодіння. Крім того, суд першої інстанції з порушенням норм матеріального права дійшов до висновку, що земельна ділянка на час укладення договору купівлі-продажу знаходилася у спільній власності позивачів. На думку апелянта позивачам було подано позовну заяву після спливу строку позовної давності.

Також не погодився з вказаним рішенням суду представник третьої особи приватного нотаріуса РадОва С.Л. - Подставнєв О.В.

В апеляційній скарзі Подставнєв О.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповноту з’ясування обставин, які мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В якості доводів зазначає, що суд першої інстанції визнавши договір купівлі-продажу недійсним, не звернув уваги на те, що спірним правочином не було порушено право позивача ОСОБА_10, оскільки земельна ділянка була надана його дружині державою безкоштовно в рамках дії Декрету КМУ «Про приватизації земельних ділянок», а тому не є спільною сумісною власністю подружжя.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника третьої особи приватного нотаріуса Радова С.Л. - Подставнєва О.В. підлягає задоволенню, апеляційна скарга представника ОСОБА_5 - ОСОБА_9 підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції, виходив з того, що земельна ділянка як і будинок, якій на ній розташований за адресою: вул. Чорноморська, 52, с Берегове м. Феодосія АР Крим, перебували у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_2, тому при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої за зазначеною адресою, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Радовим С.Л. 10 березня 2000 року, нотаріусом не були дотримані вимоги п. 35 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме не було отримано письмової згоди на укладення спірної угоди від ОСОБА_10, та земельна ділянка була передана від ОСОБА_2 ОСОБА_4 без отримання оплати по договору.

З таким висновком не може погодитись колегія суддів оскільки він суперечить фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 та ОСОБА_10 перебувають у шлюбі з 1957 року.

Спірна земельна ділянка рішенням Берегової сільської ради від 05 липня 1996 року була передана ОСОБА_2 у безоплатному порядку для будівництва та обслуговування житлового будинку у власність.

За змістом положень Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжями у шлюбі, а про одержану громадянином у власність у безоплатному порядку частку із земельного фонду.

Тобто, земельна ділянка передана в приватну власність безкоштовно лише ОСОБА_2, без залучення коштів подружжя, а тому в даному випадку за змістом ст. 22 КЗпШС України земельна ділянка розташована по АДРЕСА_1 не є спільною сумісною власністю подружжя.

Земельна ділянка могла перейти в спільну сумісну власність подружжя у випадку переходу права власності на будинок, тобто якщо подружжям був збудований будинок і на нього у встановленому законом порядку у подружжя виникло право власності, що обумовлено завершенням його будівництва та здачею в експлуатацію.

Проте, матеріали справи не містять допустимих доказів про те, що під час укладення спірного договору купівлі - продажу, позивачі ОСОБА_10 та ОСОБА_2 набули права власності на спірний будинок. До завершення будівництва будинку та здачі його в експлуатації особа вважається власником будівельних матеріалів.

Отже висновок суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка є об’єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_2 є необгрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що приватним нотаріусом Радовим С.Л. при посвідчені спірного договору купівлі - продажу земельної ділянки не були порушені положення п. 35 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка передбачає посвідчення договору при наявності письмової* згоди на укладення договору про відчуження майна, що належить на праві спільної сумісної власності подружжя, оскільки законом: ст. 23 Кодексу України про шлюб та сім’ю передбачена обов’язкова письмова згоду в разі відчуження майна, що є спільною власністю подружжя, а чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_10 не був на час укладення договору співвласником земельної ділянки, що відчужувалась.

Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що земельна ділянка від позивача ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_4 була передана безоплатно, оскільки як вбачається зі змісту спірного договору, грошові кошти за земельну ділянку сплачені повністю до підписання договору.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_10 про визнання договору купівлі продажу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Радовим С.Л. 10 березня 2000 року та виданого на підставі цього договору державного акту про право власності на вказану земельну ділянку, який виданий ОСОБА_4 недійсними, зобов’язання Берегової сільської раду виключити вказаний державний акт з книги записів державних актів на право приватної власності на землю задоволенню не підлягають.

Колегія суддів також вважає, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про законність позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_10 про визнання свідоцтва про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, видане ОСОБА_4 недійсним.

Статтею 16 ЦК України, якою встановлений перечень способів захисту прав, передбачений такий спосіб як визнання недійсним лише правочину.

Документи, якими оформлюється, підтверджується право не можуть бути визнанні недійсними, якщо це прямо не встановлено законом, оскільки право не може бути недійсним - воно або є, або ні.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для видачі свідоцтва про право власності на будинок по АДРЕСА_1, тобто підставою для виникнення право власності на вказаний будинок, стало рішення виконавчого комітету Береговської сільської ради м. Феодосії АР Крим від 13 червня 2000 року № 276, яким був затверджений акт Державної технічної комісії про готовність завершеного будівництвом індивідуального домоволодіння, вирішено надати ОСОБА_4 свідоцтво про право власності та зареєструвати у МБТІ.

Таким чином, в даному випадку для оспорювання права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_10 обов’язковою умовою є оскарження вищевказаного рішення виконавчого комітету Береговської сільської ради м. Феодосії АР Крим, оскільки саме воно було підставою для виникнення права власності.

Проте з такими позовними вимогами ОСОБА_2 та ОСОБА_10 до суду не звертались.

Вищенаведені обставини виключають підстави як для задоволення позовних вимог про визнання свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, видане ОСОБА_4 недійсним так і про визнання за ними права власності на спірний будинок у рівних частках та зобов’язання Феодосійське МБРТІ виключити з державного реєстру реєстрації прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_4 на зазначене домоволодіння.

Суд першої інстанції на вищевикладені обставини та вимоги закону уваги не звернув та ухвалив рішення, яке не ґрунтується на законі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обгрунтованими та такими, що заслуговують уваги доводи апелянтів про те, що суд першої інстанції не з’ясував підстав набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку та дійшов висновку про те, що спірне майно: земельна діяльна та домоволодіння є спільною сумісною власністю позивачів

ОСОБА_10 та ОСОБА_2, який не відповідає фактичним обставинам справи та ухвалюючи рішення судом були порушені норми матеріального права, що відповідно п.п. 1,3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК є підставою для скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись ст. 303, п.п. 1,3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника третьої особи приватного нотаріуса Радова Сергія Леонідовича - Подставнєва Олексія Володимировича - задовольнити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_9 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 30 липня 2008 року -задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 30 липня 2008 року та додаткове рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 21 січня 2009 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення яким у задоволені позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчого комітету Берегової сільської ради м. Феодосія АР Крим, треті особи - приватний нотаріус Радов Сергій Леонідович, Феодосійське міжміське бюро реєстрації й технічної інвентаризації про визнання недійсними договору купівлі - продажу земельної ділянки, свідоцтва про право власності, державного акту на землю, зобов’язання Берегової сільської ради виключити вказаний державний акт з книги записів державних актів на право приватної власності на землю, зобов’язання Феодосійського МБРТІ виключити домоволодіння з державного реєстру реєстрації прав на нерухоме майно, визнання за ними права спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 - відмовити.

Стягнути з позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі по 312,09 грн. з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту набрання ним законної сили.