Справа №22-1385/2009

Головуючий по першій інстанції Копичинський О.В.

Доповідач Берещанська І.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 року квітня місяця 28 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Берещанської І.І.,

Суддів Кузнєцової О.О., Новікова Р.В.,

При секретарі Комаренко М.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Ліснівської сільської ради АРК, Сакської районної державної адміністрації АРК про скасування рішень про закріплення, квартир, про визнання недійсним ордер на квартиру, про визнання недійсним свідоцтва про право на квартиру, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 12 грудня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Ліснівської сільської ради АРК, Сакської районної державної адміністрації АРК, в якому просить скасувати рішення виконкому Ліснівської сільради АРК від 29.11.2004 р. № 141 в частині закріплення двокімнатної квартири АДРЕСА_1 за сім’єю ОСОБА_4; скасувати рішення виконкому Ліснівської сільради АРК від 29.11.2004 р. № 141 в частині закріплення однокімнатної квартири АДРЕСА_2 за сім’єю ОСОБА_2; визнати недійсним ордер № 24 на вселення сім’ї ОСОБА_4 в двокімнатну квартиру АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво про право власності сім’ї ОСОБА_4 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, виданого Сакського РДА 20.03.2006 р. Свої вимоги мотивує тим, що з 1984 р. вона зі своїм сином ОСОБА_5 проживають у гуртожитку № 6 по вул. Студентській у с Прибрежне Сакського району АРК і займала кімнати №№ 20,21 у зв’язку з тим, що її син, якій є інвалідом 2 групи, мав право на відокремлену кімнату. 03.09.2004 р. статус гуртожитку було змінено на жилий будинок. З часом їй стало відомо, що згідно рішення Ліснівської сільради АРК від 29.11.2004 р. № 141 за сім’єю ОСОБА_4 було закріплено двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, а за її сім’єю закріплено однокімнатну квартиру № 11 в цьому будинку. Це рішення вважає протиправним тому, що виконком Ліснівськолї сільради не мав права видавати сім’ї ОСОБА_4 ордер на кімнату, в якій вона проживала зі своїм сином. З цих підстав підлягає скасуванню і свідоцтво про право власності сім’ї ОСОБА_4 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, виданого Сакською РДА 20.03.2006 р.

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 12 грудня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянтом ставиться питання про скасування рішення суду і про ухвалення нового рішення, з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону. Зокрема апелянт вказує на те, що спірна кімната була зайнята її сином - інвалідом, тому ордер відповідачам був виданий з порушенням норм житлового права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, представників, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог та їх необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, тому що вони відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ст. ст. 128,129 Житлового кодексу України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Судом встановлено, що гуртожиток по вулиці Студентській, 6 у селі Прибрежне Сакського району АР Крим належав Прибрежненському технікуму і знаходився на його балансі до 24.09.2003 року. Рішенням сесії 24 скликання Ліснівської сільради № 120 він був прийнятий в комунальну власність територіальної громади Ліснівської сільради.

З пояснень сторін, довідок Ліснівської сільради і Прибрежненського технікуму убачається, що в архівах цих установ відсутні документи (рішення, ордер) про надання позивачці з її сином кімнат у гуртожитку. З пояснень представника адміністрації технікуму виходить, що працівниці технікуму ОСОБА_2 з усного дозволу директора технікуму для тимчасового користування була надана кімната, яка не є спірною і до теперішнього часу зайнята ОСОБА_2 Після передачі гуртожитку у комунальну власність на вказану кімнату площею 16,4 кв.м. позивачці з сином було надано ордер № 52. Сама позивачка не надала суду належних доказів про існування відповідного рішення адміністрації технікуму та ордера про надання їй з сином для проживання саме двох кімнат у гуртожитку № АДРЕСА_2, в тому числі спірної кімнати, чим не виконала вимоги ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Представник технікуму (нині коледжу) і Ліснівської сільради пояснили, що другу - спірну кімнату позивачка зайняла після видачі на неї ордера сім’ї ОСОБА_3 і початку її приватизації. Таким чином на момент розподілу і видачі ордера ОСОБА_3 спірна кімната була вільною.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення виконкому Ліснівської сільської ради від 24.10.1995 року №33 і ордеру № 9 позивачці ОСОБА_2 було надано житлове приміщення у будинку АДРЕСА_2. Згідно акту обстеження житлових умов встановлено, що квартира у будинку АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 і ОСОБА_5 В квартиру проведено газ, опалення, водопостачання, зроблено капітальний ремонт, встановлено новий кухоний гарнітур, мийку, витяжний пристрой. До квартири ОСОБА_2 самовільно прибудована ще одна кімната 15-17 кв. м., у якій знаходиться новий гарнітур. Крім того, також самовільно побудований гараж, двір огороджений парканом висотою більш 2 метрів, всередині забетонований, у дворі встановлений літній душ. Прилеглу територію позивачка самовільно огородила металевою сіткою і завезла будівельний матеріал. Секретар сільради і представник технікуму (коледжу) пояснили, що ОСОБА_2 вказану житлову площу в літку здає відпочиваючим і в цей час живе в кімнаті гуртожитку. Таким чином зазначені докази спростовують твердження позивачки, що вказане приміщення є нежиле. Судом встановлено, що з 1995 року ОСОБА_2 та її син забезпечені житлом у будинку 6 по вул. Садовій і у кімнаті будинку АДРЕСА_2, якими постійно користуються, а спірну кімнату позивачка утримує протиправно.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, які зводяться до того, що їй і сину було надано дві кімнати у гуртожитку, спростовуються висновками суду першої інстанції. Позивачка не має документів, відповідно до ст. 128,129 ЖК України, із яких би вбачалося, що їй у встановленому законом порядку надані дві кімнати у гуртожитку технікуму. Самовільне зайняття спірної кімнати після її надання сім’ї ОСОБА_3, видачі ордера і початку приватизації, не є підставою для визнання рішення про надання кімнати, ордера та приватизації недійсними.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував дійсні обставини справи і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вказаного і керуючись статтями 304,307,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 12 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.