Справа № 22Ц-2744

Категорія

Головуючий у І інстанції Коцюрба М.П.

Доповідач у 2 інстанції Касьяненко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: судді Антоненко В.І.

Суддів: Касьяненко Л.І., Поліщука М.А.

При секретарі: Приходько Л.Г.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво -Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання державного акту про право приватної власності на землю недійсним, визнання права власності на 1/2 частину будинку, виділ частини будинку, визначення порядку користування земельною ділянкою та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання заповіту, свідоцтва про право на спадщину, державного акту про право власності на землю недійсними, визнання права власності на жилий будинок та земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 з 1954 року. Від шлюбу у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_2 1955 року народження, та син ОСОБА_4 1960 року народження.

У зв’язку з потребою в житловій площі вони купили непридатний для проживання будинок в с Петрівське по.вул. Петровського, 130 Києво-Святошинського району, який знесли і на його місці в 1971 році побудували новий будинок, в якому поселись всією сім’єю і в якому він мешкає до сьогоднішнього дня, іншого житла не мав і немає.

Будинок побудований за спільні кошти його з дружиною, з якою вони спільно проживали, вели домашнє господарство, мали спільний бюджет та спільних дітей.

В 1981 році син одружився, який обладнав для проживання своєї сім’ї частину будинку окремим входом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_5 померла, а позивач залишився проживати в одній частині будинку сам, а в іншій проживав син.

Враховуючи свій похилий вік, у 2008 році він вирішив розподілити будинок між дітьми і дізнався, що його дружина залишила заповіт від 22 січня 1997 року, яким заповіла все своє майно їх дочці - ОСОБА_2, яка 12.09.1998 року отримала у Вишневій державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Відповідачка ОСОБА_2 приватизувала також земельну ділянку на якій розташований будинок, отримавши у 2008 році державний акт про право приватної власності на землю.

Заповіт та свідоцтво про право на. спадщину позбавляють його права власності на 1/2 частину будинку, яке він набув побудувавши будинок, тому заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити.

3-я особа з самостійними вимогами - ОСОБА_4 також звернувся в суд з позовом про визнання заповіту, свідоцтва про право на спадщину, державного акту про право власності на землю недійсними, визнання права власності на жилий будинок в АДРЕСА_1, посилаючись на те, що він проживає в будинку з часу його побудови, а в окремій його частині після одруження з 1983 року. Його сестра - відповідачка ОСОБА_2 в 6-ти місячний строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не зверталась, тому він вважає себе єдиним спадкоємцем на будинок та земельну ділянку, після смерті матері ОСОБА_5, оскільки він з батьком проживали в будинку, користуючись окремими його частинами, а коли вирішили оформити правовстановлюючі документи на будинок, то дізнались, що відповідачка, його сестра оформила весь будинок на себе.

Рішенням Києво- Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, позов ОСОБА_4 задоволено частково.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову третьої особи ОСОБА_4 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні його вимог відмовити, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд І інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольняючи частково позов ОСОБА_4, суд встановив та обгрунтовано виходив з того, що ОСОБА_3 не довів своєї участі коштами та працею в будівництві спірного будинку, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 ОСОБА_4 прийняв спадщину у відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України, а приватизаційний майновий сертифікат не є доказом прийняття спадщини відповідачкою, оскільки на день смерті ОСОБА_5 він перестав бути правовстановлюючим документом, який надає майнові права особі.

Висновки суду про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3 та частковому задоволенню позовних вимог ОСОБА_4 ґрунтуються на матеріалах справи і законі.

Колегія суддів вважає, що судом І інстанції правильно встановлені обставини справи, їм надано відповідну правову оцінку, рішення прийнято згідно до вимог матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду викладених в рішенні.

Керуючись ст. ст. 307,308,315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.