Справа №22-4177

головуючий у 1-й інстанції Волкова Л.О.

Доповідач Гончар В.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі суддів:

Головуючого: Гончара В.П.

Суддів:Шкуль А.А., Вербової І.М.

при секретарі: Ліліцькому Р.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Оболон-ського районного суду м. Києва від 16 березня 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2008 року ОСОБА_4 звернувся в суд із вказаним позовом, в якому зазначав, що 14.09.2007 року ОСОБА_5 подарувала квартиру № АДРЕСА_1 ОСОБА_6

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06.12.2007 року було визнано право власності ОСОБА_4 на 21/100 частину квартири АДРЕСА_1, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17.06.2008 року дане рішення в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на 21/100 частину квартири АДРЕСА_1 залишено без змін.

Посилаючись на те, що договір дарування було вчинено із порушенням норм матеріального права та фактично проведено відчуження частки квартири на яку він претендував і на момент звернення до суду є її власником просив задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16.03.20083 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі поданій представником позивача ставиться питання про скасування рішення суду і ухвалення нового про задоволення заявленого позову.

Апелянт посилається на те, що норми матеріального права застосовані неправильно та зазначає, що відповідачем при укладанні спірного договору дарування квартири навмисно було замовчено факт судового спору щодо права власності на частку квартири.

Окрім того, при вирішенні спору суд не звернув уваги, що ОСОБА_4 позовні вимоги уточнено і вимога була заявлена щодо визнання недійсним договору дарування лише в частині власності позивача на спірну квартиру.

В суді апеляційної інстанції позивач доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти доводів скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що позивачем не доведено тієї обставини, що ОСОБА_5 при укладанні спірного правочину ввела в оману іншу сторону.

Проте погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи і його висновки не відповідають обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06.12.2007 року було визнано право власності ОСОБА_4 на 21/100 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 8-9) .

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17.06.2008 року вищевказане рішення в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на 21/100 частину квартири АДРЕСА_1 залишено без змін (а.с. 10-11) .

Відповідно до договору дарування від 14.09.2007 року ОСОБА_5 подарувала спірну квартиру ОСОБА_6

Встановлено, що на момент укладання спірного договору ОСОБА_5 достовірно було відомо про розгляд Оболонським районним судом м. Києва спору між позивачем по справі та нею щодо подарованої квартири.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

При таких обставинах, коли ОСОБА_5 було відомо про розгляд Оболонським районним судом м. Києва спору щодо квартири і її заява при нотаріальному посвідченню договору дарування квартири про відсутність судового спору має істотне значення для визнання даного договору в частині недійсним.

Виходячи із зазначених вище положень закону, зроблений судом висновок про те, що ОСОБА_5 не було введено іншу сторону в оману щодо обставин, що мають істотне значення є помилковим.

З врахуванням викладеного та вимог ст. 230 та 215 ЦК України, виходячи із змісту яких ОСОБА_5 зобов’язана була повідомити як обдаровану особу, так і нотаріуса, який посвідчував договір дарування про наявність судового спору (оскільки нотаріус може посвідчити лише беспірний правочин) дає підстави для висновку, що ця угода суперечить чинному законодавству та може бути визнана недійсною з наведених вище підстав.

Оскільки висновки суду в частині, щодо дарування 21/100 частин квартири не відповідають обставинам справи, допущено порушення норм матеріального права, то рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Виходячи з викладеного колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 303,307,317,218 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 березня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 14 вересня 2007 року за № 2364 в частині 21/100 частини квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_5 судові витрати: судовий збір в сумі 2550,00 грн. та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної сКарси без посередньо до суду касаційної інстанції.