Справа №22-2293

2009 р.

Головуючий у 1 інстанції: Каракуша С.М.

Суддя-доповідач: Прокопенко О.Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2009 року М.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Онищенка Е.А.

Суддів: Прокопенка О.Л.

Маловічко С.В.

При секретарі: Семенчук О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 до ОСОБА_4, треті особи: Комунальне підприємство «ВРЕЖО №5», Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зміну договору найму жилого приміщення, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2007 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 звернулись до ОСОБА_4, треті особи: Комунальне підприємство «ВРЕЖО №5», Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зміну договору найму жилого приміщення.

В позові зазначалось, що в квартирі АДРЕСА_1, яка належить до державного житлового фонду, зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_6, неповнолітня ОСОБА_7 та ОСОБА_4 Оскільки останній за вказаною адресою не проживає, після вселення в квартиру, яке відбулось 06.12.2004 р. залишив її та більше до квартири не повертався, не сплачує платежі за комунальні послуги та не вносить квартирну платню, які на нього нараховуються, про своє місце проживання позивачам не повідомляє.

Просили суд визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у зв’язку з не проживанням в квартирі без поважних причин понад шість місяців. Зобов’язати Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, а також просили змінити договір найму жилого приміщення і укласти з ОСОБА_5 договір найму жилої кімнати площею 13,1 кв.м., а з ОСОБА_6 у складі сім’ї з донькою ОСОБА_7 укласти договір найму жилої кімнати площею 17,7 кв.м., решту приміщень залишити у загальному користуванні.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2008 року позов задоволено частково.

Визнано ОСОБА_4 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 у зв’язку з не проживанням в квартирі без поважних причин понад шість місяців.

Зобов’язано Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Судом першої інстанції встановлено і про це свідчать матеріали справи, що в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8.

Наймачем вказаної квартири є ОСОБА_5.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.10.2003 року, яке набрало законної сили 16.02.2004 року, був задоволений позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, він був вселений в спірну квартиру.

06.12.2004 року було примусове вселення ОСОБА_4 в спірну квартиру. Однак ОСОБА_4 з вказаного часу в квартирі не проживає. Ніяких доказів про поважність свого не проживання в спірній квартирі він суду не надав.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_4 без поважних причин не проживає в спірній квартирі більше ніж шість місяців, а тому визнав його таким, що втратив право користування цією квартирою.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 304, п.1 ст. 307,308,313, п.1 ст. 314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2008 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.