Справа № 11-а-1100
Категорія КК ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186
Головуючий у першій інстанції Бець О.В.
Доповідач Єленіна Ж.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Британчука В.В.,
суддів Єленіної Ж.М., Ґонти Л.С.,
за участю прокурора Рабінчук Т.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2009 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий: 17.01.2000 р. Залізничним районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 206 КК України (в редакції 1960 року) на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 10.08.2001 р. на підставі Закону України «Про амністію», не відбутий термін замінений на випробувальний термін строком на 1 рік 5 місяців 25 днів; 20.12.2004 р. Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185, ст. 69, ст. 71 КК України на 2 роки і 2 місяці позбавлення волі, звільнений за відбуттям строку покарання; 28.07.2005 р. Солом’янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі, звільнений за відбуттям покарання,
засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України на п’ять років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання призначено у виді шести років позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.
07 серпня 2008 року, приблизно о 02 годині 10 хвилин, ОСОБА_2 повторно, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1, вихопив з рук у потерпілого ОСОБА_3 мобільний телефон марки «Nokia», вартістю 400 гривень, в якому була картка оператора, вартістю 25 гривень, на якій були грошові кошти в сумі 25 гривень, а всього викрав у потерпілого в такий спосіб на загальну суму 450 гривень, після чого із місця скоєння злочину зник.
Крім того, 07 листопада 2007 року, приблизно о 10-00 годині, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, повторно, умисно, таємно викрав з автомобіля марки «Лексус», державний номер НОМЕР_1, майно, яке належало потерпілій ОСОБА_4, спричинивши останній матеріальної шкоди на загальну суму 8000 гривень, після чого з місця скоєння злочину разом з викраденим зник.
Крім того, 14 грудня 2007 року, приблизно о 10-00 годині, знаходячись в приміщенні лікарні, яка розташована по вул. Харківське Шосе, 121 в м. Києві, увійшов до палати № 613 і повторно таємно викрав майно, яке належало потерпілому ОСОБА_5, спричинивши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 7200 гривень, після чого з місця скоєння злочину разом з викраденим зник.
25 січня 2008 року, приблизно о 19-00 годині, знаходячись по АДРЕСА_3 засуджений повторно таємно викрав з автомобіля марки «Хюндай», державний номер НОМЕР_2, майно, потерпілої ОСОБА_6, спричинивши останній матеріальну шкоду на загальну суму 16840 гривень, після чого з місця скоєння злочину зник.
Крім того, 27 лютого 2008 року, приблизно о 20-00 годині, знаходячись біля будинку АДРЕСА_4 повторно таємно викрав з автомобіля марки «Дачіа», державний номер НОМЕР_3, майно, яке належало потерпілому ОСОБА_7, спричинивши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 2340 гривень, після чого з місця скоєння злочину зник.
06 березня 2008 року, приблизно о 04-00 годині, знаходячись біля будинку АДРЕСА_5, повторно таємно викрав з автомобіля марки «Форд», державний номер НОМЕР_4, майно, яке належало потерпілому ОСОБА_8, після чого з місця скоєння злочину зник, спричинивши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 2750 гривень.
В подальшому, 03 квітня 2008 року, приблизно о 20 год. 30 хв., знаходячись на вул. Вербицького біля будинку АДРЕСА_6, повторно таємно викрав з автомобіля марки «Сітроен», державний номер НОМЕР_5, майно, яке належало потерпілій ОСОБА_9, спричинивши останній матеріальної шкоди на загальну суму 21459 гривень 97 копійок, після чого з місця скоєння злочину разом з викраденим зник.
14 травня 2008 року, приблизно о 18-00 годині, знаходячись біля будинку АДРЕСА_4, повторно таємно викрав з автомобіля марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_6, майно, яке належало потерпілому ОСОБА_10, після чого з місця скоєння злочину зник, спричинивши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 2060 гривень.
Крім того, 20 травня 2008 року, приблизно о 03-00 годині, знаходячись біля будинку АДРЕСА_7, повторно таємно викрав з автомобіля марки «Мерседес», державний номер НОМЕР_7, майно, яке належало потерпілому ОСОБА_11, спричинивши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 1500 гривень, після чого з місця скоєння злочину разом з викраденим зник.
Крім того, 21 травня 2008 року, приблизно о 20-00 годині, знаходячись біля будинку АДРЕСА_8, повторно таємно викрав з автомобіля марки «Каділак», державний номер НОМЕР_8, майно, яке належало потерпілому ОСОБА_12, після чого з місця скоєння злочину разом із викраденим зник, спричинивши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 10950 гривень.
Крім того, 26 травня 2008 року, приблизно о 09-00 годині, знаходячись біля будинку АДРЕСА_9, повторно таємно викрав з автомобіля марки «Део Ланос», державний номер НОМЕР_9, майно, яке належало потерпілому ОСОБА_13, спричинивши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 7910 гривень, після чого з місця скоєння злочину зник.
26 червня 2008 року, приблизно о 04-00 годині, знаходячись біля будинку АДРЕСА_10, повторно таємно викрав з автомобіля марки «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_10, майно, яке належало потерпілому ОСОБА_14, спричинивши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 3000 гривень, після чого з місця скоєння злочину разом із викраденим зник.
Крім того, 01 липня 2008 року, приблизно о 12 год. 30 хв., знаходячись на перехресті вулиць Садова та Колекторна в м. Києві, повторно таємно викрав з автомобіля марки «Сузукі», державний номер НОМЕР_11, майно, яке належало потерпілому ОСОБА_15, спричинивши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 5500 гривень, після чого з місця скоєння злочину зник.
Крім того, 07 липня 2008 року, приблизно о 14 год. 30 хв., знаходячись біля будинку АДРЕСА_11, повторно умисно таємно викрав з автомобіля марки «Хюндай», державний номер НОМЕР_12, майно, яке належало потерпілому ОСОБА_16, спричинивши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 15 100 гривень, після чого з місця скоєння злочину зник.
02 серпня 2008 року, приблизно о 15 год. 50 хв., знаходячись біля будинку АДРЕСА_12, повторно умисно таємно викрав з автомобіля марки «Тойота», державний номер НОМЕР_14, майно, яке належало потерпілому ОСОБА_17, спричинивши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 10 000 гривень, після чого з місця скоєння злочину зник.
Крім того, 04 серпня 2008 року, приблизно о 18-00 годині, знаходячись біля будинку АДРЕСА_13, повторно умисно таємно викрав з автомобіля марки «Фольксваген», державний номер НОМЕР_13, майно, яке належало потерпілому ОСОБА_18, спричинивши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 4490 гривень, після чого з місця скоєння злочину разом із викраденим зник.
В апеляції засуджений просить пом’якшити в порядку апеляційної процедури покарання у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Апелянт зазначає, що вирок суду є необгрунтованим, оскільки судом не в повній мірі враховані пом’якшуючі покарання обставини, а саме, що він не оспорює пред’явлене обвинувачення, повністю визнав свою вину у вчинених злочинах та щиро розкаявся. На думку апелянта, не врахування даних обставин потягло за собою винесення суворого рішення у справі в максимальній межі санкції статей інкримінованих йому злочинів.
Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженого, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає, що апеляція не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, а також. У відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно відповідає фактичним обставинам справи і підтверджуються показаннями засудженого, на прохання якого на підставі ч. 3 ст. 299 КПК України інші докази судом не досліджувались.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 365 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються і докази щодо них на підставі ч. 3 ст. 299 КПК України не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці колегією суддів не підлягають.
Дії ОСОБА_2 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України правильно.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України врахував тяжкість вчинених злочинів, дані про особу засудженого, що раніше неодноразово судимий, в тому числі і за аналогічні злочини. Пом’якшуючою покарання обставиною визначено щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання суд визнав рецидив злочину.
Враховуючи конкретні обставини справи, всі дані, що характеризують ОСОБА_2, суд в їх сукупності обґрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення і перевиховання засудженого в умовах ізоляції від суспільства.
З урахуванням таких даних, посилання засудженого на те, що суд не врахував всі пом’якшуючі покарання обставини, а також дані про особу засудженого, не заслуговують уваги, оскільки суд врахував всі обставини справи, в тому числі й ті, на які є посилання в апеляції.
Оскільки ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні щодо шістнадцяти потерпілих двох злочинів, тому судом правильно застосовано принцип часткового складання призначених покарань
Інших підстав, які б свідчили про суворість призначеного судом покарання в апеляції не наведено.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, не встановлено.
Колегія суддів уважає, що покарання у виді позбавлення волі на тривалий час внесе корективи в соціально-психологічні властивості засудженого ОСОБА_2, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.
Таким чином, немає жодних даних вважати, що призначене засудженому покарання є явно несправедливим внаслідок суворості, а тому підстав для зміни вироку районного суду колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2009 року щодо ОСОБА_2 - залишити без зміни.