Справа №22-3899/09

Головуючий у 1 інстанції: Шевченко Л.В.

Доповідач: Штелик С.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2009 року м. Київ

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Штелик С.П.

суддів: Горелкіної Н.А., Ратнікової В.М.

при секретарі: Ленській І.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Державного вищого навчального закладу «Українська академія бізнесу та підприємництва» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Українська академія бізнесу та підприємництва», третя особа: ОСОБА_2, про стягнення надбавки за вислугу років та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Штелик С.П., пояснення осіб, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 квітня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ДВНЗ «Українська академія бізнесу та підприємництва» про стягнення надбавки за вислугу років та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнено з ДВНЗ «Українська академія бізнесу та підприємництва» на користь ОСОБА_1 щомісячну надбавку за вислугу років за період з 10 січня 2005 року по 07 липня 2008 року з урахуванням індексації у розмірі 14 485,40 грн. та 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього стягнено 17485 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ДВНЗ «Українська академія бізнесу та підприємництва» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити. При цьому посилається на те, що рішення суду прийняте на підставі неправильного застосування норм чинного законодавства України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про освіту» держава забезпечує науково-педагогічним працівникам виплату надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад три роки -10 %, понад десять років — 20 %, понад двадцять років -30%.

Дія закону «Про освіту» поширюється на всі види навчальних закладів, а ст. 57 цього Закону не робить винятків щодо гарантій педагогічним працівникам залежно від формування фонду, з якого їм проводиться оплата праці.

З огляду на вищевикладене, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо того, що навчальний заклад, в якому працювала позивачка, є госпрозрахунковою установою та колективним договором установи не передбачена виплата надбавки за вислугу років.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивачки доплати за вислугу років в розмірі 14485,40 грн. та вважає, що в цій частині суд першої інстанції повно і об’єктивно з’ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн., то колегія суддів не може погодитися з таким рішенням, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Звертаючись до суду з вимогою щодо стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди, позивачка зазначила, що моральна шкода завдана їй діями роботодавця при виконанні нею своїх посадових обов’язків (накладення неправомірного стягнення у вигляді догани, упереджене та необ’єктивне ставлення до неї з боку керівництва учбового закладу, позбавлення премій, створення перешкод у виконанні службових обов’язків та інш.), тому колегія суддів вважає, що хоч позивачка і не посилається на ст. 237-1 КЗпП України, однак дані правовідносини регулюються саме цією статтею Кодексу законів про працю України.

Позивачка звернулася до суду в листопаді 2008 року, в грудні 2008 року доповнила позовні вимоги вимогою про стягнення моральної шкоди, зазначаючи, що адміністрація упереджено та не об’єктивно ставилася до неї під час роботи в навчальному закладі, з якого її було звільнено 04.07.2008 року у зв’язку з ліквідацією кафедри.

Колегія суддів вважає, що позивачкою при зверненні до суду з вимогою щодо стягнення моральної шкоди пропущено тримісячний термін позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди підлягає скасуванню. В цій частині слід ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні вимоги щодо стягнення з державного вищого

навчального закладу «Українська академія бізнесу та підприємництва» на її користь моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 303,307,308,309,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника державного вищого навчального закладу «Українська академія бізнесу та підприємництва» задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 квітня 2009 року в частині стягнення з державного вищого навчального закладу «Українська академія бізнесу та підприємництва» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди скасувати.

В цій частині постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні вимоги щодо стягнення з державного вищого навчального закладу «Українська академія бізнесу та підприємництва» на її користь моральної шкоди.

В решті рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 квітня 2009 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.