Справа №22-10749/09

Головуючий у 1-й інстанції - Малинников О.Ф

Доповідач - Матвєєва О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Матвєєвої О.А.

суддів Чобіток А.О., Шебуєвої В.А.

при секретарі Гладун Х.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 і жовтня 2008 року в справі за позовом Прокуратури Шевченківського району м. Києва в інтересах Шевченківської районної у м. Києві ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу квартири, свідоцтва про права власності на квартиру, повернення квартири територіальній громаді, визнання спадщини відумерлою.

Заслухавши доповідь судді Матвєєвої О.А., пояснення осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договору від 27.02.2002 року, яким ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_1 прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1 та договору купівлі-продажу від 11.11,2002 року, яким ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила цю ж квартиру, а також просив визнати зазначену квартиру відумерлою спадщиною.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що вироком Шевченківського райсуду м. Києва від 30.06.2005 року встановлено, що спірною квартирою ОСОБА_1 заволодів протиправно.

Зокрема, квартира була приватизована на ім’я ОСОБА_3 та подарована по підробному паспорту.

Зазначив, що ця квартира є відумерлою спадщиною, оскільки 10.12.2002 року ОСОБА_3 помер, спадкоємців за законом та заповітом не має.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2008 року позов задоволено: визнано недійсним договір дарування, посвідчений 27 лютого 2002 року та зареєстрований за № 194 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Короткевич Н.П., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про дарування квартири АДРЕСА_1; договір купівлі - продажу, укладений 11 листопада 2002 року за реєстровим № 5331 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильського Л.С., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про продаж квартири АДРЕСА_1, зареєстрований за № 3654 у Комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна"; свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 5 грудня 2001 року видане на ім’я ОСОБА_3, Відділом приватизації державного житлового фонду Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації. Повернуто квартиру АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальній громаді Шевченківського району м. Києва в собі Шевченківської районної у м. Києві ради. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 37 142 грн. та на користь держави державне мито у розмірі 371,14 грн..

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та справу передати на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.п. 3,5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання; якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Із рішення суду вбачається, що відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, перебуває у місцях позбавлення волі і був повідомлений за відомим місцем відбування покарання \а.с. 112\.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновком про те, що відповідач ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи в порядку, встановленому ст. 76 ЦПК України.

Так, перебуваючи у виправному центрі, ОСОБА_1 05.04.08 року. \а.с. 70\ отримав копію позовної заяви та зверненням від 22.04.08 року \а.с. 73\ просив про розгляд справи у другій половині червня 2008 року, посилаючись на можливе звільнення.

В матеріалах справи є листи-повідомлення ОСОБА_1 про наступний рух та розгляд справи, адресовані начальнику Домницького виправного центру УДДУПВП в Чернігівській області (№135) від 16.06.2008 року, від 23.07.2008 року, від 07.10.2008 року \а.с. 83,90,96\, однак відсутні будь-які підтвердження про вручення йому надісланих документів та повідомлень.

Між тим, ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що на час прийняття даної справи до свого провадження суддею Малинниковим О.Ф. (ухвала від 16.06.2008 року, а.с. 77-78) він відбув покарання та перебував на волі, про розгляд справи не повідомлявся.

Такі доводи апеляційної скарги матеріалами справи не спростовуються.

Суд першої інстанції вирішив повернути квартиру АДРЕСА_1 територіальній громаді Шевченківського району м. Києва, виходячи з положень ст. 49 ЦК України в редакції 1963 року, не звернувши увагу на те, що позивач заявляв вимогу про визнання спірної квартири відумерлою спадщиною на підставі ст. 1277 ЦК України (подібні за змістом правовідносини - перехід спадщини до держави, були врегульовані ст. 555 ЦК України в редакції 1963 року), однак така вимога судом не розглянута.

Окрім того, в позовній заяві прокуратури не зазначені підстави з яких суд повинен визнати оспорювані угоди недійсними, а суд їх не уточнив.

Застосовуючи ст. 49 ЦК України в редакції 1963 року, суд в рішенні не зазначив, як того вимагає п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. №3 зі змінами «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» - у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди.

Зважаючи на зазначене, рішення, яке є предметом оскарження, не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303,307,311,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.