Справа №22-5520

Категорія

головуючий в 1 інстанції Щасна Т.В.

доповідач Остапчук Д.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 липня 2009 колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Остапчука Д.О.

суддів: Барановської Л.В., Карпенко С.О.

при секретарі Савицькій Н.В.

у відкритому судовому засіданні в м. Києві розглянула апеляційні скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новий Едем» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2006 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом в якому, посилаючись на те, що 13 січня 2006 року з вини відповідачки сталося залиття належної їй квартири АДРЕСА_1, просила стягнути на її користь 58201 грн. матеріальної шкоди, 394.80 гривень витрат на проведення дослідження спеціалістом інституту судових експертиз, 25000 гривень витрат на правову допомогу та 20000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 9 квітня 2009 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 58 595 гривень матеріальної шкоди, 3000 гривень моральної шкоди, 4378 гривень 57 копійок судових витрат.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, діючий в інтересах ОСОБА_2, рішення суду, внаслідок порушення процесуального та матеріального права, вважає незаконним просить його скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у позові.

Зазначає, що суд частково задовольняючи позов, не звернув уваги на те, що вини відповідачки у залитті квартири позивачки немає, оскільки залиття сталося внаслідок розриву крана стояка, який не відноситься до внутрішньоквартирних мереж.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3, рішення суду в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, відмови у стягненні витрат на правову допомогу та сплаченого мита вважає неправильним, просить

в цій частині рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення її вимог в повному обсязі.

Зазначає, що суд частково задовольняючи її вимоги про стягнення моральної шкоди, недостатньо врахував характер та ступінь її моральних страждань а, відмовляючи у задоволенні решта вимог, не звернув уваги, що ці вимоги доведені наданими в судове засідання доказами.

Перевіривши обґрунтованість та законність, ухваленого в справі, рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а в задоволенні скарги ОСОБА_3 необхідно відмовити - з наступних підстав.

Задовольняючи позов про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди, суд виходив з того, що саме з вини відповідачки сталося залиття квартири позивачки, а тому саме вона має нести відповідальність по відшкодуванню спричиненої шкоди.

Такий висновок суду не ґрунтується на законі та суперечить встановленим в судовому засіданні фактам.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що 13 січня 2006 року сталося залиття квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3.

Відповідно до складеного акту ОСББ «Новий Едем», залиття квартири позивачки відбулось у зв’язку з несправністю крана стояка №4, який розташований в кв. 159.

Згідно висновку спеціаліста Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1131/1132 від 16.02.2006 року вартість відновлювального ремонту квартири позивачки становить 58201 гривень.

Ці обставини встановлені з пояснень сторін, а також підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов про стягнення з відповідачки матеріальної та моральної шкоди, суд виходив з того, що кран стояка №4, через несправність якого сталося залиття квартири позивачки, та який розташований в квартирі відповідачки, відноситься до внутрішньо квартирних мереж.

З таким висновком погодитись неможна, оскільки його зроблено внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Так, обґрунтовуючи свій висновок про те, що саме відповідачка має нести відповідальність перед позивачкою за спричинену шкоду, суд послався на положення закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких власник квартири зобов’язаний забезпечити належне утримання внутрішньо квартирних мереж тепло, водопостачання водовідведення.

В той же час, суд не звернув уваги на те, що відповідно до п.5.3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води», утримання трубопроводів у справному стані та безпечні умови їх експлуатації забезпечує керівництво підприємства - власник трубопроводів.

Пунктом 13.1 цього ж наказу передбачено, що за якість проектування, виготовлення, реконструкції, монтажу, налагоджування, ремонту, технічного діагностування, технічного посвідчення і експлуатації трубопроводів і відповідність їх вимогам цих Правил несуть відповідальність організації, фахівці, які виконали відповідну роботу.

Кран стояка №4 є елементом системи трубопроводів пари та гарячої води, яка знаходиться поза межами квартири відповідачки, за її зовнішньою стіною в міжквартирній шахті, а тому не може бути віднесений до внутрішньо квартирних мереж.

Відносячи кран стояка №4 до внутрішньо-квартирних мереж відповідачки, суд у своєму рішенні не навів будь-яких обґрунтувань з цього приводу.

За таких обставин та, враховуючи, що кран стояка №4, через несправність якого відбулось залиття квартири позивачки, не є складовою частиною внутрішньо-квартирних мереж відповідачки, то не можна вважати останню винною у неналежному утриманні цих мереж, оскільки таке є виключною компетенцією інших осіб, а саме, підприємства власника трубопроводу, у даному випадку організації на балансі якої перебуває зазначений будинок, зокрема ОСББ «Новий Едем».

Задовольняючи позов та, стягуючи заподіяну з ОСОБА_2 шкоду, суд на це уваги не звернув.

За таких обставин та враховуючи, що за правилами ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справу лише в межах заявлених вимог, а вимога до власника трубопроводу позивачем не заявлялась, то за відсутності вини відповідачки у спричиненні шкоди позивачці, підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заподіяної шкоди-немає.

Зазначена помилка суду у відповідності з правилами ст. 309 ЦПК України підлягає виправленню, шляхом скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_2.

В той же час ОСОБА_3 не позбавлена можливості звернутись до суду з аналогічним позовом до власника трубопроводу, у даному випадку організації на балансі якої перебуває зазначений будинок, зокрема ОСББ «Новий Едем».

Керуючись ст. 303,304,305,309,317,218 ЦПК України,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2009 року скасувати, ухваливши нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної залиттям квартири-відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.