Справа № 11а-366/2009 р
Категорія: ст. 186 ч. 2 КК України
Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Доповідач: Танечник І.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року травня 26 дня Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Танечника І.І.
Суддів: Ревера В.В., Галина В.П.
з участю прокурора Ковальчука Т.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1
на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 10 березня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Львова, громадянин України, українець, з середньою освітою, неодружений, невійськовозобов’язаний, непрацюючий, раніше судимий:
-06.07.2001 року Тернопільським райсудом за ст. ст. 141 ч. 2,206 ч. 2,42,44 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;
-03.06.2002 року Шевченківським райсудом м. Львова за ст. 141 ч. 2,42 КК України на 2 роки позбавлення волі;
-23.05.2003 року Франківським райсудом м. Львова за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі;
-13.03.2007 року Галицьким райсудом м. Львова на 2 роки позбавлення волі, проживаючий за адресою - АДРЕСА_1
засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7.190 грн. майнової шкоди та 1000 грн. моральної шкоди.
Вирішено питання речових доказів по справі.
Засуджений ОСОБА_1 знаходиться під вартою з 04 грудня 2008 року.
ОСОБА_1 визнаний винуватим і засуджений за те, що він 26 листопада 2008 року о 22.30 год., повторно, знаходячись в під’їзді АДРЕСА_1, вчинив відкрите викрадення чужого майна, грабіж, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілої ОСОБА_2 та виразилось у тому, що підсудний підійшов до потерпілої, яка стояла біля ліфту, силою утримуючи її за волосся відібрав в неї мобільний телефон „Нокіа" вартістю 500 грн., в якому знаходилась карточка оператора „Київстар" вартістю 25 грн. після чого штовхнув ОСОБА_2 на сходову клітку та кілька разів вдарив її головою об підлогу, відкрито заволодівши її речами, а саме: золотим ланцюжком вартістю 3000 грн., золотим кулончиком - 750 грн., золотим браслетом - 1.050 грн., золотою обручкою - 600 грн., золотим колечком - 450 грн, кільчиками - 900 грн., грошима в сумі -15 грн. Коли ж ОСОБА_2 почала опиратись та кликала на допомогу, ОСОБА_1, погрожуючи застосуванням насильства, силою затягнув потерпілу у ліфтову кабіну, де відкрито викрав в останньої золоте колечко вартістю 300 грн., а всього заволодів чужим майном на суму 7.590 грн.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1 зазначав, про те, що, на його думку, цивільний позов в кримінальній справі розглянуто однобічно і неповно, тому він не згідний з розміром матеріальної шкоди, яка є завищеною, а погасити її в реальних умовах неможливо.
Заслухавши доповідача, міркування засудженого про необхідність зміни вироку в частині зменшення матеріальної шкоди до 5.000 грн., думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку і в частині розгляду цивільного позову у даній кримінальній справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 до задоволення не підлягає з наступних мотивів.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 в інкримінованому злочині, вчиненого ним при обставинах зазначених у вироку суду, кваліфікація його дій за ст. 186 ч. 2 КК України в апеляції не оспорюється. Не ставиться під сумнів і обрана засудженому ОСОБА_1 покарання, яка відповідає вимогам ст. ст. 50,65 КК України.
Що стосується цивільного позову у даній кримінальній справі (а.с. 102 -103), то такий розглянуто судом першої інстанції у встановленому порядку. Так, характер і розмір матеріальної шкоди в сумі 7.190 грн., завданої злочином потерпілій ОСОБА_2 (а.с. 42), підтверджуються її послідовними показаннями про кількість та вартість викрадених в неї золотих виробів, опис яких складено власноручно (а.с. 9), а також визнавальними показаннями засудженого ОСОБА_1 на досудовому слідстві та в судовому засіданні, де він висловив беззастережно своє бажання виплачувати потерпілій, заподіяну його злочинними діями, шкоду (а.с. 209) .
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 правильного висновку суду щодо розміру матеріальної шкоди не спростовують, стосуються обставини, яка належним чином доказана при розгляді даної кримінальної справи в суді.
При наведених обставинах колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляції засудженого.
Керуючись ст. ст. 362,366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 10 березня 2009 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.