Справа № 22-2615/2009 р.

Головуючий у 1 інстанцій: Гнатик Г.Е.

Суддя-доповідач; Давискиба Н.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„18" червня 2009 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Полякова О.З.

Суддів: Давискиби Н.Ф., Боєвої В.В.

При секретарі: Белименко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_3

на рішення Орджонікідзевського районного суду м, Запоріжжя від 20 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Вакуленко Світлана Олександрівна, приватний нотаріус Несмашна Ольга Сергіївна, приватний нотаріус Бургазли Ірина Іванівна, ОП ЗМБТІ, про визнання недійсним договорів купівлі-продажу квартири; зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_4, приватний нотаріус Бургазли Ірина Іванівна, ВАТ Державний ощадний банк України в особі філії Орджонікідзевського відділення № 7717, про визнання добросовісним набувачем, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

В позові зазначав, що йому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1. Оскільки ОСОБА_1 дізнавшись, що він має намір продати свою квартиру, скористався його станом алкогольного сп’яніння, шляхом обману оформив всі необхідні документи, в результаті чого він підписав договір купівлі-продажу своєї квартири. Після закінчення лікування, він дізнався, що його квартира вже перепродана декілька разів, тому просив суд визнати договори купівлі-продажу недійсними.

У липні 2007 року ОСОБА_6 звернувся з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання добросовісним набувачем.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено.

Визнано ОСОБА_6 добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1.

Визнано ОСОБА_6 правомірно набутим право власності на квартира АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 27 грудня 2007 року.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 28.12.2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір, за яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 придбала двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Договір посвідчений нотаріусом, в присутності позивача ОСОБА_3, який особисто підписав договір (а.с. 23, том. 1), правові наслідки укладення такого правочину нотаріусом сторонам роз'яснені. Отриманні, в присутності нотаріуса, гроші від ОСОБА_4 за продану квартиру* ОСОБА_3 оглянув але не перераховував. Доказів того, що при укладені договору ОСОБА_3 ввели в оману, суду не надано.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд виходив з того, що для визнання договору купівлі-продажу недійсним ОСОБА_3 не довів наявність обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною та настання певних юридичних наслідків. Доказів умисного введення відповідачами позивача в оману, повідомленням відомостей, що мають істотне значення для угоди, що укладалась, позивач не привів.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" визначено, що при вирішенні позовів про визнання недійсними угод вчинених під впливом обману, такі вимоги можуть бути задоволені судами при доведеності фактів обману.

Під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

З матеріалів справи вбачається, що сторони дійшли згоди про купівлю-продаж спірної квартири.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що зловживання ОСОБА_3 тривалий час спиртних напоїв, страждання алкоголізмом, вживання спиртних напоїв в день укладання угоди, не є тією обставиною, яка могла вплинути на волевиявлення позивача при оформленні ним спірного договору.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, оскільки справу було розглянуто за відсутності ОСОБА_3, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.

Так, із матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 заявою від 11.08.2008 року (а.с. 94,2-61/09) просив суд розглядати справу без його участі, посилаючись на поганий стан його здоров’я і на те, що він потребує оперативного лікування, а його інтереси у суді буде представляти адвокат ОСОБА_12, який і приймав участь в судовому засіданні 20.01.2009 року.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції належним чином оцінив надані сторонами докази та у відповідності до норм матеріального й процесуального права ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суд не спростовують.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308,313,315,317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2009 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного суду України протягом двох місяців.