Справа № 22-2538/2009 р

Головуючий у 1 інстанцій: Ніколова І.С.

Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ У КРАЇНИ

„04" червня 2009 року. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Полякова О.З.

Суддів: Давискиби Н.Ф., Онищенко Е.А.

При секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Закритого акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" в особі представника Ковалишкіяа В.В.

на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Закритого акціонерного товариства Комерційний Банк „Приватбанк" про розірвання договору депозиту та стягнення грошової суми, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ЗАТ КБ „Приватбанк" про спонукання виконати зобов’язання з договорами депозиту.

В позові зазначав, що 23.05.2007 року з ЗАТ КБ „Приватбанк" було укладено договір депозиту на суму 10000 доларів США та договір депозиту на суму 6000 евро. 14.01.2009 року він звернувся До Банку з заявою про дострокове розірвання зазначених договорів разом з необхідними документами, але 15.01.2009 року отримав відмову у поверненні грошей, з підстав, що постановою Національного банку України заборонено дострокове повернення депозитних коштів. Оскільки вважає зазначену відмову незаконною, та не основану ні на умовах договорів депозиту, а ні на діючому законодавству, просив суд зобов’язати Банк повернути депозитні кошти та сплатити відсотки.

У березні 2009 року позивач виклав позов у новій редакції, та просив розірвати договори вкладу, стягнути депозитні кошти та відсотки за повний рік дії договору депозиту.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду запорізької області від 23 березня 2009 року позов задоволено.

Розірвано договір депозиту № SAMDN 47000013969916 на суму 10000 доларів США, укладений між ОСОБА_5 та ЗАТ КБ „Приватбанк" 23 травня 2007 року.

Розірвано договір депозиту № SAMDN 47000013972955 на суму 6000 евро, укладений між ОСОБА_5 та ЗАТ КБ „Приватбанк" 23 травня 2007 року.

Стягнуто з ЗАТ КБ „Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570), розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. набережна Перемоги, б. 50 на користь ОСОБА_5, що мешкає: АДРЕСА_1, грошові кошти в сумі 154738 грн. 68 коп., а також судові витрати в сумі 1730 грн, всього 156468 грн. 65 коп.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ЗАТ КБ „Приватбанк" в особі Ковалишкіна В.В. подав апеляційну скаргу та заяву про апеляційне оскарження.

В апеляційній скарзі апелянт посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається матеріалами справи та встановлено судом, 23 травня 2007 року між сторонами укладені договори депозиту на суми: 10000 доларів США та 6000 евро на термін 12 місяців по 23 травня 2008 рік (а.с. 6,7).

14.01.2009 року позивач звертався письмово до відповідача про дострокове розірвання договорів та повернення коштів, проте відповідач своєї згоди на розірвання договорю не дав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд обґрунтовано виходив з того, що відповідно до положень ст. ст. 651,1060, ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в Інших випадках, встановлених договором або законом. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Крім того, за змістом ст. ст. 1058,1066,1075 ЦК вкладник має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір банківського вкладу.

Посиланням відповідача на п.2 постанови Правління Національного банку України № 413 від 04.12.2008 року „Про окремі питання діяльності банків", за яким на банки покладено обов’язок уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів (передусім у національній валюті України) з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками, суд першої інстанції дав належну оцінку і зазначив, що вказана постанова не зареєстрована у Міністерстві юстиції України та не оприлюднена, отже в силу ч.2 ст. 57 Конституції України не є чинною і не може впливати на договірні стосунки сторін.

Щодо заперечень відповідача проти позову з підстав про форс-мажорні обставини, які склалися в країні, то суд взяв до уваги відповіді банку позивачу (а.е.8,9), відповідно до яких фінансове положення банку дозволяє неухильно дотримуватися графіка виплат по депозитах і виконувати всі взяті на себе зобов’язання.

Доводи апеляційної скарги про те, що постанова Правління НБУ № 413 від 04.12.2008 року у відповідності до ст. 66 Закону України „Про банки та банківську діяльність" не підлягала реєстрації в Міністерстві юстиції України, оскільки має індивідуальний характер застосування, судових висновків не спростовують.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про задоволення вимог позивача щодо дострокового розірвання договору та стягнення грошової суми, відповідає обставинам справи та нормам цивільного законодавства.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308,313,315,317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" в особі представника Ковалишкіна В.В. відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 березня 2009 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.