Справа № 22-ц-2693/2009 р
Головуючий суду першої інстанції ОСОБА_1
Доповідач Белинчук Т.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„18" травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Горбань В.В.
Суддів: Руснак А.П., Белинчук Т.Г.
При секретарі: Фетісовій Н. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Садово-городнього кооперативу «Мрія-1» про визнання незаконним розпорядження про звільнення та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оплату листа непрацездатності,
за апеляційною скаргою Садово-городнього кооперативу «Мрія-1» на рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 11 лютого 2009 року, -
ВСТАНОВИЛА:
18 березня 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до СГК «Мрія-1» про визнання незаконним розпорядження про звільнення та його скасування, поновлення на роботі на посаді бухгалтера скарбника, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оплату листа непрацездатності.
Свої вимоги мотивує тим, що з 01 вересня 2007 року вона за трудовою угодою від 30 серпня 2007 року працювала бухгалтером-скарбником в СГК « Мрія-1». У період з 24 січня 2008 року по 02 лютого 2008 року знаходилася на лікарняному. Після виходу на роботу дізналася, що в СГК новий голова ОСОБА_3, якій усно повідомив про її звільнення з роботи, у видачі розпорядження про звільнення було відмовлено, лист непрацездатності не прийнято та не оплачено. Тільки в прокуратурі Чорноморського району 06.03.2008 року вона отримала розпорядження СГК «Мрія-1» від 24 січня 2008 року № 3, з якого вбачається, що трудова угода була розірвана на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що звільнення є незаконним, у зв’язку з чим просить задовольнити її позовні вимоги.
Рішенням Чорноморського райсуду АР Крим від 11 лютого 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Розпорядження по СГК «Мрія-1» № 3 від 24 січня 2008 року про розірвання трудової угоди з ОСОБА_2 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України визнано незаконним та скасовано. Усунено перешкоди до ведення трудової діяльності та поновлено ОСОБА_2 на посаді бухгалтера-скарбника. СГК «Мрія-1» зобов’язано оплатити листок непрацездатності від 24 січня 2008 року. З СГК «Мрія-1» стягнуто на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. В частині поновлення на роботі застосовано негайне виконання.
В апеляційній скарзі СГК «Мрія-1» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповне з’ясування обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині незаконності звільнення, скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі позивачки, оскільки вказані висновки відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.
Проте рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов’язання оплатити лист непрацездатності ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки суд фактично не вирішив спір в даній частині.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка перебувала у трудових відносинах з СГК «Мрія-1» з 01 вересня 2007 року, працюючі бухгалтером-скарбником, за трудовою угодою від 30 серпня 2007 року.
Відповідно до листа непрацездатності з 24 січня 2008 року по 01 лютого 2008 року знаходилася на лікарняному та була непрацездатною (а. с. 8).
Згідно розпорядження СГК «Мрія-1» від 24 січня 2008 року № 3 розірвана трудова угода від 30.08.2007 року з ОСОБА_2 з 24 січня 2008 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул. Відповідач як суду першої інстанції, так і колегії суддів мотивує підстави звільнення ОСОБА_2 за прогул, як відсутність останньої на роботі з 8 годин до 11 годин 15 хвилин 24 січня 2008 року.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 40 КЗпП України трудовій договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більш трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Згідно частини 2 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що звільнення позивачки проведено у порушенні вимог норм трудового права, під час знаходження ОСОБА_2 на лікарняному, та крім того її відсутність на робочому місті більш ніж три години взагалі не підтверджена допустимими доказами - актами, докладними записками тощо.
Відповідач не надав суду доказів часу вручення позивачеві копії вказаного розпорядження чи трудової книжки з записом про звільнення, у зв’язку з чим колегія суддів виходить з того, що вказане розпорядження позивачка отримала 06 березня 2008 року у прокуратурі Чорноморського району, а до суду з позовом звернулася 18 березня 2008 року.
За таких обставин доводи апеляційної скарги в частині пропуску місячного строку звернення до суду відповідно до статті 233 КЗпП України є необгрунтованими, оскільки закон пов’язує строки звернення до суду не з часом коли звільнення особа дізналася про своє звільнення, а з днем вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Посилання про те, що судом порушено норми процесуального права, оскільки позов заявлено тільки до голови СГК «Мрія-1» ОСОБА_3, а не до СГК «Мрія-1» правового значення не має, оскільки суд першої інстанції ухвалою про відкриття провадження у справі від 04 квітня 2008 року відкрив провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до СГК « Мрія-1» про визнання дій незаконними, усунення перешкод у ведені трудової діяльності та відновлення положення. (а.с. 11), СГК « Мрія-1» у справі виступав у якості відповідача та заперечував проти позову.
Відповідно до ч. 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, якій розглядає трудовій спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 32 Постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» з подальшими змінами та доповненнями, які мають для суду характер правового звичаю і підлягає застосуванню через статтю 7 ЦК України, убачається, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у в’язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяця роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 з подальшими змінами.
Задовольняючи позов у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов’язуючі відповідача сплатити лист непрацездатності, суд фактично не вирішив спір по суті, оскільки тільки констатував цей обов’язок, не визначив при цьому суми, які підлягають стягненню з відповідача. Тому на підставі п. 5 статті 311 ЦПК України рішення суду в цієї частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, в решті рішення суду є законним та обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, грунтуючись на усесторонньому, повному, об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав до його скасування немає.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303,307, п. 5 ст. 311,315,325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Садово-городнього кооперативу «Мрія-1» задовольнити частково.
Рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 11 лютого 2009 року в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та про зобов’язання оплатити лист непрацездатності скасувати, і в цієї частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В решті це ж рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.