Справа №22-2382/2009

Головуючий по першій інстанції Гнусарєв В.К.

Доповідач Берещанська І.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 року травня місяця 12 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Луніна С.В.

Суддів Берещанської II., Новікова Р.В.

При секретарі Комаренко М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння і за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності, стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та представника відповідачів ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 26 листопада 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування з чужого незаконного володіння автомобіля Мазда-323 GLХ, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1986 року випуску, що знаходиться у відповідачів. Свої вимоги мотивує тим, що даний автомобіль належить йому на праві власності, у 2000 р. він дав згоду на продаж відповідачам даного автомобіля, передав їм спірний автомобіль по довіреності, проте до теперішнього часу договір купівлі-продажу укладений не був, грошей за автомобіль від відповідачів він не одержував, у зв’язку з чим просить вилучити у них спірний автомобіль.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом, в якому просять визнати за ними право власності на спірний автомобіль, стягнути з ОСОБА_2 матеріальний збиток у розмірі 19 190 грн. і моральну шкоду у сумі 10 000 грн., а також визнати оформлення генеральної довіреності від 28.11.1997 р. від імені ОСОБА_2 на ім’я ОСОБА_6 - договором купівлі-продажу автомобіля Мазда-323, реєстраційний номер НОМЕР_1 і визнати оформлення генеральної довіреності від 11.07.2000 р. від імені ОСОБА_2 на ім’я ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - договором купівлі-продажу автомобіля. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 у 1996 році шляхом оформлення генеральної довіреності продав ОСОБА_7 за 2500 доларів США свій автомобіль Мазда-323, після чого ОСОБА_7 таким же чином продав даний автомобіль за 1500 доларів США ОСОБА_6, який у свою чергу 11.07.2000 р. продав їм цей автомобіль за 1500 доларів США також шляхом оформлення генеральної довіреності. При цьому всі генеральні довіреності були оформлені від імені власника -ОСОБА_2

Надалі ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про витребування свого автомобіля, автомобіль був у них вилучений і переданий ОСОБА_2, у зв’язку з чим сім’ї ОСОБА_4 був спричинений матеріальний збиток у розмірі 19 190 грн., а також моральна шкода, яку вони оцінюють в 10 000, грн.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 26 листопада 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння автомобіль Мазда-323 GLХ, реєстраційний номер НОМЕР_1, передавши його ОСОБА_2 У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянтами ОСОБА_3 та представником відповідачів ОСОБА_5 ставиться питання про скасування рішення суду і про ухвалення нового рішення, з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону. Зокрема апелянт вважає суд першої інстанції неповно встановив дійсні обставини справи і зробив неправильний висновок про те, що ОСОБА_2 є власником спірного автомобілю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, представника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що немає законних підстав визнати оформлення довіреності від імені ОСОБА_2 на ім’я ОСОБА_6 і ОСОБА_3, ОСОБА_4 договорами купівлі - продажу автомобіля « Мазда» - 323 реєстраційний НОМЕР_1, 1986 року випуску. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, тому що вони відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону ст. ст. 316,321,386,655,658 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію спірного автомобіля від 12.08.1997 року власником його є ОСОБА_2 (а.с. 16). 28.11.1997 року і 11.07.2003 року ОСОБА_2 видавалася довіреність на ім’я ОСОБА_6, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на право розпорядження вказаним автомобілем. Згідно з ухвалою Залізничного районного суду міста Сімферополя АР Крим від 5 серпня 2003 року автомобіль вилучений у ОСОБА_3 і переданий власнику ОСОБА_2

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу майна належить власнику. Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. У сенсі ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановлений законом. Відповідно до Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затвердженими 31 липня 2002 року, за домовленістю сторін договір купівлі-продажу автомобіля вчиняється або у комісійному магазині або в нотаріальній конторі. В обох випадках правочин підлягає державній реєстрації у відповідних органах реєстрації транспортних засобів. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації згідно зі ст. 210 ЦК України.

У даному випадку позивачами по зустрічному позову ОСОБА_3 і ОСОБА_4 суду не надано доказів тому, що між сторонами (ними і ОСОБА_2.) укладався договір купівлі - продажу автомобілю, що при цьому всі вимоги закону були до держані: форма договору, посвідчення, реєстрація, передача грошей та інше. Більш того, позивачі пояснювали, що правочин фактично вчинений між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 і гроші передавалися ОСОБА_6, а не ОСОБА_2.

Правовим наслідком недодержання сторонами при вчинені правочину вимог закону є його недійсність. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами склалися інші правовідносини: позивач ОСОБА_2 передавав право відповідачам розпоряджатися власним автомобілем за дорученням. Ніхто з відповідачів не звертався до ОСОБА_2 з вимогою укладання договору купівлі-продажу автомобілю відповідно до вимог закону. При таких обставинах суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що відповідачі мали право розпоряджатися спірним автомобілем за дорученням, а власник вправі повернути собі річ, яка йому належить.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що сторони і без письмової угоди виконали всі умови договору купівлі - продажу, не спростовують висновків суду, не містять правових підстав для скасування рішення і постанови нового рішення відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України. Суду не надано доказів у сенсі вимог ст. 218 Цивільного кодексу України, що сторони ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 фактично вчинили правочини купівлі-продажу спірного автомобілю який може бути визнаний судом дійсним.

Колегія суддів вважає оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для скасування його не вбачається.

На підставі вказаного і керуючись статтями 303,308,315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 і представника відповідачів ОСОБА_5 відхилити, рішення Залізничного районного суду міста Сімферополя АР Крим від 26 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.