Справа №22-4983/09

Головуючий у 1 інстанції: Безименна Н.В.

Доповідач: Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого: Желепи О.В.

Суддів: Шахової О.В., Кабанченко О.А.

При секретарі: Денисенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки «Співдружність» на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 27 березня 2009 року в справі за позовом Кредитної «Спілки «Співдружність» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 19 грудня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідачці був наданий кредит в сумі 5 000 грн.

Так як остання порушувала, строки повернення кредиту, в неї виникла заборгованість, яку відповідачка добровільно відмовляється погашати, а тому вони просили суд розірвати договір та стягнути 5000 грн. боргу по кредиту та 10 518,67 грн. боргу по відсоткам, а також понесені ними судові витрати.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 27 березня 2009 року позов задоволено частково.

Розірвано кредитний договір №2 -71207-с від 19.12.2007 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Співдружність» заборгованість за договором кредиту в сумі 10 000 грн. та 130 грн. судових витрат.

В решті позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення в частині стягнення заборгованості по відсоткам скасувати та ухвалити нове, яким позов в цій частині задовольнити в повному обсязі. В скарзі представник позивача посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір стягнутих відсотків до суми тіла кредиту. При цьому зазначав, що процентна ставка передбачена договором, в разі порушення строків повернення кредиту не є за своєю природою неустойкою, а тому суд не мав права зменшувати розмір процентів.

В апеляційному суді представник позивача доводи скарги підтримала.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на потязі дії терміну договору порушувала строки погашення кредиту передбачені графіком погашення заборгованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, так як він в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та вимогам Закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19 грудня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідачці був наданий кредит в сумі 5 000 грн. В тексті зазначеного договору міститься графік погашення кредиту, відповідно до якого визначено дати та суми, які остання зобов’язана вносити в період дії договору, аж до повного погашення кредиту.

Зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що за період з січня 2008 року по серпень 2008 року позивачка повернула відповідачу 3601 грн. 33 коп.

Вказана сума була зарахована позивачем на погашення відсотків, у відповідності до п 5.2. договору.

Тобто судом було встановлено, що тіло кредиту відповідачкою взагалі не повернуто, а щодо повернення відсотків за користування кредитом та процентів за порушення строків повернення кредиту у останньої виникла заборгованість.

Відповідно до п 3.2. а) договору відповідачка зобов’язана була сплачувати відсотки за користування кредитом у визначені договором строки із розрахунку 0,18 % за кожний календарний день користування кредитом.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що при порушенні строку сплати кредиту відповідачка зобов’язана сплатити проценти за весь строк користування кредитом, сума яких складає 1 % за кожен день строкової заборгованості на суму залишку кредиту.

Як вбачається з розрахунку, зробленому в позовній заяві, позивач визначаючи розмір заборгованості по відсоткам, вирахував заборгованість з врахуванням пункту 6.2. договору, виходячи з того, що відповідачка порушувала строки сплати кредиту.

Застосовуючи ст. 551 ЦК України та зменшуючи суму заборгованості по відсотках, суд першої інстанції виходив з того, що передбачені п. 6.2. договору проценти за своєю правовою природою є неустойкою.

Вказані висновки районного суду є правильними, а доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. З розрахунку, що міститься в позовній заяві вбачається, що розмір заборгованості відповідачки по відсоткам вираховувався, безпосередньо з врахуванням порушення нею строків повернення передбачених договором сум за кожен день прострочення зобов’язання, а тому висновки суду про те що нарахована по відсоткам заборгованість за своєю правовою природою є неустойкою є правильним і таким, що ґрунтується на вимогах Закону.

Оскільки статтею 551 ЦК України передбачено право суду на зменшення розміру неустойки, в разі коли він значно перевищує розмір збитків, суд першої інстанції правомірно зменшив заборгованість відповідачки по процентах до суми заборгованості по кредиту.

Інші доводи апеляційної скарги законності рішення суду першої інстанції не спростовують.

Суд повно і об’єктивно з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303,304, п.1 307,308,313, п.1 314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Співдружність» відхилити.

Рішення Солом’ямського районного суду м. Києва від 27 березня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення однак може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.