Справа №22-4063/09

Головуючий у 1 інстанції - Нежура В.А.

Доповідач - Панченко М.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2009 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - ПанченкаМ.М.

суддів - Антоненко Н.О., Волошиної В.М.

при секретарі - Савицькій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України, Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, прокуратури Солом’янського району м. Києва, Солом’янського районного суду м. Києва про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв’язку із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2002 року позивачка ОСОБА_1 звернулась з позовом до Державного казначейства України, Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, прокуратури Солом’янського району м. Києва, Солом’янського районного суду м. Києва і, посилаючись на Закон України »Про порядок відшкодування шкоди, завданої гроомадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» просила винести рішення, яким відшкодувати на її користь матеріальну шкоду в сумі 79.125 грн. 34 коп. та моральну шкоду у сумі 512.720 грн. у зв’язку із незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності.

Крім того, позивачкою були заявлені позовні вимоги до ЗАТ «Київська торговельна компанія» про порушення трудових прав, які ухвалою суду виділені в окреме провадження.

Зазначала, що слідчим Солом’янської районної прокуратури м. Києва їй було пред’явлене обвинувачення за ст. ст. 172 ч. 1,165 ч. 1,19, ч.4 ст. 172 КК

України, а також у період з 6 по 9 серпня 1999 року преребувала як затримана у камері попереднього ув’язнення.

В подальшому, провадження у справі закрито за ст. 6 п.2 КПК України за відсутністю складу злочину в її діях.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2009 року в позові відмовлено /т.2 а.с. 169-173/.

Указане рішення в апеляційному порядку оскаржене позивачкою, як таке, що постановлене з порушенням вимог матеріальних та процесуальних норм права. В апеляційній скарзі позивачка просила задовольнити позовну заяву.

Заслухавши доповідь по справі головуючого судді Панченка М.М., пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.

Як слідує з матеріалів справи і таке встановлено судом, відповідно до постанови старшого слідчого прокуратури Залізничного району м. Києва, винесеної за результатами перевірки заяви виконуючого обов’язки генерального директора ЗАТ »Київська торговельна компанія» від 26 липня 1999 року, за фактом порушена кримінальна справа за ознаками ч. 1 ст. 172 КК України (посадовий підлог) .

27 серпня 1999 року в ході додаткової перевірки матеріалів кримінальної справи, позивачці ОСОБА_1, яка виконувала обов’язки головногго бухгалтера ЗАТ »Київська торговельна компанія», пред’явлене обвинувачення за ч. 1 ст. 172 КК України (посадовий підлог), ч. 1 ст. 165 КК України (зловживання посадовим становищем), ст. ст. 19, ч. 4-172 ч. 1 КК України (співучасть в організації посадового підлогу) /т.1 а.с. 5-7/.

Вироком Залізничного районного суду м. Києва від 26 жовтня 1999 року ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні вище зазначених посадових злочинів та призначене покарання не пов’язане з позбавленням волі /т.1 а.с. 13-17/.

Ухвалою судової колегії у кримінальних справах Київського міського суду від 3 грудня 1999 року вирок в частині притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 165, ст. 19 ч. 4-172 ч. 1 КК України скасовано, а справу в цій частині закрито за відсутністю складу злочину. В частині засудження за ч. 1 ст. 172 КК України вирок залишено без змін /т.1 а.с. 18-22/.

Ухвалою Верховного Суду України від 19 грудня 2001 року скасовані вирок Залізничного районного суду м. Києва від 26 жовтня 1999 року та ухвала судової колегії у кримінальних справах Київського міського суду від 3 грудня 1999 року відносно ОСОБА_1, а справа закрита на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю в її діях складу злочину /т.1 а.с. 23-25/.

Свій висновок, відносно притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172 КК України, Верховний Суд України мотивував тим, що, незважаючи на те, що дії ОСОБА_1 містять формально склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України, але через їх малозначність ці дії не являють суспільної небезпеки, і тому, відповідно до ч.2 ст. 7 КК України, не є злочинними.

Відмовляючи в позові, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції: обгрунтовано послався на те, що Верховним Судом України при закритті провадження у справі за п.2 ст. 6 КПК України, не йдеться про незаконність дій органів дізнання, слідства, прокуратури чи суду при притягненні ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

Будь-яких інших доказів позивачка не навела суду відносно незаконності дій органів дізнання слідства, прокурати чи суду.

Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що, відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодуванню може підлягати лише шкода заподіяна незаконними діями вище зазначених органів.

В зв’язку з цим, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що рішення судом першої інстанції постановлене на повно з’ясованих обставинах, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.