Справа № 22-5969/09

Головуючий у 1-й інстанції Зубков С.О.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2009 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Ратнікової В.М., Журавель В.І.

при секретарі Денисенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства транспорту та зв’язку України, ВАТ «Український інститут по проектуванню засобів та зв’язку «Дніпрозв’язок» про поновлення на роботі стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2009 року у позові ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення коштів відмовлено повністю.

Не погодившись з таким вирішенням спору позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив про скасування рішення з ухваленням нового рішення про задоволення його вимог.

В скарзі вказував на те, що строк звернення до суду з позовними вимогами про поновлення на роботі він пропустив з поважних причин, через хворобу, але суд першої інстанції безпідставно не врахував надані ним медичні документи. Також вказував, що для звернення з вимогами про стягнення заробітної плати строк ним пропущений не був, а тому в цій частині вимог йому відмовлено безпідставно.

В апеляційному суді позивач та його представник доводи скарги підтримали.

Представники відповідачів доводи скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення сторін, з’ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

При ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову в частині вимог про поновлення на роботі, суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини. Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України № 969 від 01 серпня 2008 року згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП України на підставі п. б), ї) и. 29 розділу 5 контракту від 21 травня 2007 року, позивача було звільнено з посади Голови правління ВАТ «Український інститут по проектуванню засобів та зв ’язку «Дніпрозв ’язок» через те, що в результаті його діяльності були задоволені позови, пред’явлені до очолюваного ним ВАТ, що призвело до матеріальних збитків.

З вказаним наказом позивач був ознайомлений 04 серпня 2008 року, але поставити свій підпис з відміткою про ознайомлення відмовився, що підтверджується актом від 04 серпня 2008 року.

З позовом про поновлення на роботі позивач звернувся 29 жовтня 2008 року з пропуском місячного строку для звернення до суду за захистом своїх прав.

Доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку позивач суду не надав.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки суду першої інстанції щодо попуску позивачем строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги в частині пропуску позивачем строку, через хворобу, апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки з медичної виписки війскового госпіталю, на яку посилається позивач в апеляційній скарзі вбачається що позивачу був виданий лікарняний з 25 липня 2008 року по 05 серпня 2008 року. Будь-яких даних про те, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 05 серпня по 29 жовтня 2008 року медична документація надана позивачем не містить, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що посилання позивача на пропуск строку через хворобу є недоведеним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при розгляді позову про поновлення на роботі дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими ними доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, тому підстав для скасування рішення в цій частині немає.

Разом з тим заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, щодо необгрутованості рішення суду в частині розгляду позовних вимог про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Як вбачається з матеріалів справи 12 березня 2009 року позивач доповнив свої вимоги (а.с. 167) де посилався на те, що відповідач не провів з ним розрахунок при звільненні, не виплатив всі належні йому суми за період з 15 січня 2008 року по 04 серпня 2008 року, а тому просив суд стягнути з відповідача на його користь належну йому заробітну плату з врахуванням положень ст. 117 КЗпП України, тобто виплатити грошові кошти за затримку розрахунку.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що вказані позовні вимоги районним судом не розглянуті, рішення суду не містить будь-яких встановлених обставин., щодо заборгованості по заробітній платі та проведення розрахунку з позивачем при звільненні. Відсутні також висновки суду з приводу доведеності чи недоведеності цих вимог.

Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 311 п.5 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині позовних вимог справа має бути повернута на новий розгляд до того ж суду.

Керуючись ст. 303,307,308,311,313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2009 року, в частині розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства транспорту та зв'язку України, ВАГ «Український інститут по проектуванню засобів та зв ’язку «Дніпрозв’язок» про поновлення на роботі залишити без змін.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства транспорту та зв'язку України, ВАТ «Український інститут по проектуванню засобів та зв’язку «Дніпрозв’язок» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні передати на новий розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.