Справа № 22ц-2720/09

Категорія - 44

Головуючий суддя у 1-й інстанції-Соколянська О.М.

Доповідач - Гоков П.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2009 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Глущенко Н.Г.

Суддів: Перцової В.А., Токова П.В.

При секретарі: Лещинській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Перещепинське ВОЖКГ, Орган опіки та піклування Перещепинської міської ради, служба у справах неповнолітніх Новомосковської районної державної адміністрації - про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та вселення,

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2006 року позивачка звернулися до суду з зазначеним позовом в інтересах недієздатного сина - ОСОБА_2 В судовому засідані уточнила позовні вимоги та просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, виселити їх з квартири без надання іншого приміщення та вселити в квартиру свого сина ОСОБА_2.

Зазначеним рішенням у задоволені позову відмовлено (а.с.214-215) .

В апеляційній скарзі позивачка просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог; вважає, що мають місце недотримання вимог закону з боку суду, зокрема, однобокість дослідження доказів, порушення прав інваліда-сина.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що скарга є необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив наступне. Відповідачка - яка має двох дочок від першого шлюбу - зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 в 1993 році та мешкала разом з ним. Останній 30 липня 1999 року отримав спірну двокімнатну квартиру (в якій зареєстрована і відповідачка з дітьми), а 27 січня 2004 року був визнаний недієздатним у зв’язку з психічним захворюванням. Геннадій зловживав спиртними напоями, застосовував насильство до відповідачок. Його дружина вимушена була покинути спірну квартиру і мешкала в іншому приміщенні разом з неповнолітньою ОСОБА_5, а старша донька - ОСОБА_4 навчається на стаціонарі ВУЗу.

Вищезазначені обставини - як поважну причину не проживання в квартирі для відповідачок -суд визнав встановленими.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

На її думку, відповідає закону і рішення суду щодо відмови у вселенні ОСОБА_2 в спірну квартиру, оскільки його опікуном є мати, а місцем проживання недієздатних осіб є місце проживання опікуна - ч.5 ст. .29ЦК України (право ОСОБА_2 на користування спірною квартирою не оспорюється) .

Порушень матеріального та процессуального закону при ухваленні рішення судом не допущено.

Керуючись ст. ст. 218,307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.