Справа №11а-302

Категорія ст. 185 ч. 3 КК України

Головуючий у 1 інстанції Строна Т.Г.

Доповідач Гаврилов В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Тенюха В.П.

суддів: Волинця М.М., Гаврилова В.М.

з участю прокурора: Ковальчука Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Турківського районного суду Львівської області від 18 лютого 2009 року,

ВСТАНОВИВ:

Цім вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, неодруженого, згідно ст. 89 КК України не судимого, не працюючого

засуджено за ст. 185 ч. 3 КК України на 5 років позбавлення волі.

Запобіжний захід йому залишено взяття під варту і початок строку відбуття покарання встановлено з 17.02.2009 року. Вирішено питання із речовими доказами і судовими витратами.

За вироком суду ОСОБА_2, 03.09.2008 р., о 23 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, проник через стодолу і отвір на горищі в житловий будинок ОСОБА_3 в с. Гусине, Турківського району, Львівської області таємно викрав гроші в сумі 6450 грн.

В апеляції захисник зазначає, що судом фактично не враховано молодий вік підзахисного, його позитивну характеристику і умови проживання з неповнолітніми братами та сліпою бабусею, яка потребує догляду, що вважається несудженим, у вчиненому розкаявся, сприяв розслідуванню справи, що фактично недоведене викрадення ним 6450 грн., а не 2000 грн. і просить пом’якшити призначене місцевим судом покарання, яке за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.

В запереченні на апеляцію прокурор вважає вирок законним і обгрунтованим, а апеляцію безпідставною.

Заслухавши доповідача, думку покурора про законний і обгрунтований вирок, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, при вказаних у вироку обставинах, повністю доведена і в апеляції не оспорюється.

Так, вчинення ним крадіжки стверджується, крім показів самого засудженого, показами потерпілого, свідка, протоколами слідчих дій, висновком дактилоскопічної експертизи.

Твердження апелянта про те, що недоведене викрадення ОСОБА_2 6450 грн. спростовуються однозначними та послідовними показами потерпілого ОСОБА_3 як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, який підстав оговорювати його не мав. Тому покази засудженого про викрадення 2000 грн. суд цілком підставно, з огляду на конкретні обставини справи, визнав неправдивими і спрямованими на уникнення належної матеріальної відповідальності.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 суд, відповідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував те, що ним вчинено тяжкий злочин і в стані алкогольного сп’яніння, його особу, позитивну характеристику, що він є сиротою, що в силу ст. 89 КК України вважається не судимим, виявляє ознаки легкої розумової відсталості в ступені помірно вираженої дебільності, що злочином не заподіяно тяжких наслідків.

Разом з тим судом враховано і те, що ОСОБА_2 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину - розбою, до нього застосовувалась ст. 75 КК України, але він належних висновків не зробив, продовжував вчиняти правопорушення, у вчиненому не покаявся, не вибачився перед потерпілим і не відшкодував жодної копійки завданої шкоди, не з’являвся на виклики суду, внаслідок чого йому було змінено запобіжний захід і прийшов до обгрунтованого висновку про те, що його виправлення та попередження нових злочинів можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Підстав для зміни вироку немає.

Керуючись ст. ст. 362,366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Турківського районного суду Львівської області від 18 лютого 2009 року відносно засудженого ОСОБА_4 без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом шести місяців з моменту набрання нею законної сили.