Справа №11а-278

Категорія ст. ст. 191 4.4 КК України

Головуючий у 1 інстанції Бораковський В.М.

Доповідач Гаврилов В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Гаврилова В.М.

суддів: Танечника І.І., Партики І.В.

з участю прокурора: Горин У.І.

представника потерпілого: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 листопада 2008 року

ВСТАНОВИВ:

Цім вироком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого 15.10.2007 року за ч. 2 ст. 191 КК України на 1 рік позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік, працюючого електрозварником в ПП „Деоніс" засуджено за ст. 191 ч. 4 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах всіх форм власності строком на 2 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком від 15.10.2007 року більш суворим 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах всіх форм власності строком на 2 роки. На підставі ст. ст. 75,76 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням іспитовим строком 2 роки і зобов’язано його періодично з’являтись для реєстрації в органи КВС, та повідомляти органи КВС про зміну місця проживання, роботи або навчання

Запобіжний захід засудженому залишено підписку про невиїзд.

За вироком суду ОСОБА_3 працюючи на посаді директора ПП „Деоніс" зареєстрованого в АДРЕСА_1 і будучи службовою особою, в листопаді 2006 року незаконно привласнив та розтратив гроші ОСОБА_2 на загальну суму 50 тис. грн. отриманих ним як часткову оплату за придбання об’єкту нерухомості.

В апеляції потерпілий ОСОБА_2 зазначає, що при призначенні покарання ОСОБА_3 із застосуванням ст. 75 КК України судом належно не мотивоване своє рішення, не було враховано те, що він вчинив тяжкий злочин і вдруге, після вчинення аналогічного злочину протягом невеликого проміжку часу, за який йому було призначено покарання із застосуванням ст. 75 КК України, не вчинив жодних дій для відшкодування завданої шкоди, визнав вину і розкаявся лише на підставі сукупності доказів і просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання без застосування ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, представника потерпілого ОСОБА_2, яка підтримала апеляцію, засудженого ОСОБА_3 та міркування прокурора про законний і обгрунтований вирок, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, при вказаних у вироку обставинах, повністю доведена і сторонами не оспорюється.

Доводи зазначені в апеляції, як підстава для застосування більш тяжкого покарання не підтверджуються матеріалами справи.

Як вбачається з досліджених місцевим судом доказів під час досудового і судового слідства ОСОБА_3 повністю визнавав свою вину і давав однозначні та послідовні покази, а не повертав борг у зв’язку із тяжким матеріальним становищем про що знає і потерпілий, оскільки засуджений надав колегії для огляду оригінали відповідних розписок потерпілому.

За клопотання потерпілого слухання справи відкладалось для погашення засудженим заборгованості і він не настоював на суворому покаранні. В останньому судовому засіданні ОСОБА_3 повідомив про те, що його дружина оформила кредит в банку і перераховує 5 тис. грн. на рахунок апелянта.

Призначаючи покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України та із застосуванням, ст. 75 КК України суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував наведене, тяжкість злочину, обставини його вчинення, особу ОСОБА_3, його щире каяття і сприяння у розкритті злочину, позитивні характеристики, що вирок за попередній злочин винесено після вчинення ним останнього аналогічного злочину і прийшов до обгрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Підстав для скасування вироку і призначення більш суворого покарання немає.

Керуючись ст. ст. 362,366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 листопада 2008 року відносно ОСОБА_3 без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом шести місяців з моменту набрання нею законної сили.