Справа № 22ц-3879/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції Дубас Т.В.
Доповідач у 2-й інстанції Коцюрба О.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого – Яворського М.А.
Суддів - Коцюрби О.П., Ігнатченко Н.В.
При секретарі – Бистрій Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Боярської міської ради Києво-Святошинського району, Київської області, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, рішення Боярської міської ради Києво-Святошинського району, Київської області та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а:
У лютому 2009 року ОСОБА_4 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди. Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що вона є власником житлового АДРЕСА_1 та земельної ділянки, що знаходиться за цією ж адресою, площею 0.2684 га., цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, 0.1000 га., для ведення особистого підсобного господарства – 0.1684 га.
Її сусідами є ОСОБА_7, ОСОБА_3, які мешкають в АДРЕСА_2
ОСОБА_4 просила суд зобов'язати відповідачів відновити її паркан та перенести межовий знак на відстань у відповідності до абрису виносу меж земельних ділянок в натурі, стягнути з них матеріальні збитки у розмірі 1560.00 грн., пов'язані з оплатою позивачем послуг ТОВ "ЕКЕР" з перенесення в натуру меж земельної ділянки, та відшкодування моральної шко ди у розмірі 3000.00 грн.
В процесі розгляду справи, позивачка доповнила позовні вимоги, просила суд відновити її паркан від вулиці та перенести межовий паркан на відстань 0.78 м у відповідності виконаним абрисом виносу меж земельних ділянок сторін в натурі, від початку будинку перенести межовий паркан на відстань 0.53 м., в кінці будинку - на 0.43 м., стягнути матеріальні збитки у розмірі 1560.00 грн. та заподіяну моральну шкоду у розмірі 3000.00 грн.
У лютому 2009 року ОСОБА_7 та ОСОБА_3 звернулися в Києво-Святошинський районний суд Київської області із зустрічним позовом до ОСОБА_4, Боярської міської ради Києво-Святошинського району, Київської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, рішення Боярської міської ради Києво-Святошинського району, Київської області та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Позовні вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_3 мотивували тим, що вони є власниками Ѕ частини житлового АДРЕСА_2 кожній належить по ј частині житлового будинку.
Вказали також на те, що вони є власниками земельної ділянки площею 0.1000 га., яка розташована за вказаною адресою, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Проте, рішенням Боярської міської ради Києво-Святошинського району, Київської області від 09 грудня 2005 року №43/2244 ухвалено передати ОСОБА_8 та ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0.1275 га., що знаходиться по АДРЕСА_2.
ОСОБА_7 та ОСОБА_3 стверджують, що ОСОБА_4 захопила частину належної їм земельної ділянки площею 0.0275 га.
Позивачі за зустрічним позовом зазначили, що ОСОБА_4 завезла на їх земельну ділянку велику кількість екскрементів тваринного походження, розвантажила їх на відстані, меншій ніж це дозволено п.3.31 ДБН360-92. Такими діями ОСОБА_4, їм заподіяно матеріальні збитки у розмірі 12000.00 грн., необхідних для спорудження нового колодязя, забрудненого ОСОБА_4
Позивачі за зустрічним позовом також просили суд зобов'язати ОСОБА_4 відновити межу їхніх земельних ділянок та не перешкоджати їм встановити їхній паркан на попереднє місце, перенести екскременти тваринного походження від належної їм частини будинку, криниці на відстань, передбачену п.3.31 ДБН360-92, стягнути з ОСОБА_4 матеріальні збитки у розмірі 12000.00 грн. та відшкодувати заподіяну моральну шкоду у розмірі 20000.00 грн.
В подальшому вони доповнили позовні вимоги, просили суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю площею 0.2684 га., виданий на ім'я ОСОБА_9, та рішення виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району, Київської області №6 від 17 січня 2000 року, на підставі якого був виданий державний акт.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 та зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволені частково.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_7, ОСОБА_3 оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просили рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2010 року в частині задоволення позову ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, стягнення з них на користь ОСОБА_4 1560 грн., а також в частині відмови їм в задоволенні зустрічного позову про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, стягнення заподіяної матеріальної та моральної шкоди, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-КВ №073984
від 28 грудня 2002 року, рішення виконкому Боярської міської ради Києво-Святошинського району, Київської області №6 від 17 січня 2000 року скасувати і направити справу в цій частині на новий розгляд, посилались на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, ОСОБА_3 є суміжними землекористувачами, яким належать земельні ділянки, які розташовані за вказаними вище адресами.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7, ОСОБА_3 перенесли межовий паркан між їхньою земельною ділянкою та земельною ділянкою ОСОБА_4 на ділянку останньої, здійснивши самозахоплення земельної ділянки ОСОБА_4, що підтверджується актом про перенесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки належної на праві власності ОСОБА_4, абрисом перенесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, актом комісії Боярської міської ради Києво-Святошинського району, Київської області від 14 січня 2009 року.
За таких обставин колегія суддів вважає, що є вірними висновки Києво-Святошинського району, Київської області про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в частині усунення їй перешкод в користуванні та володінні належною земельною ділянкою, площею 0.2684 га. по вул. Зеленій, 42 в м. Боярка, Києво-Святошинського району, Київської області з боку ОСОБА_2, ОСОБА_3 та зобов’язано їх не чинити перешкод ОСОБА_4 в користуванні земельною ділянкою, відновити межі земельної ділянки відповідно до плану її зовнішніх меж, зазначених в державному акті на право приватної власності на землю серії IV-КВ №073984 від 28 грудня 2002 року, перенести паркан, розпочинаючи з АДРЕСА_3 на ширину 8.70 м. ( до кінця будинку), потім на ширину 0.43 м. довжиною 18.20 м. з кінця будинку 0.53 м. довжиною 8.70 м. (до кінця будинку), потім на ширину 0.43 м. довжиною 18.20 м. (з кінця будинку), та стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальні збитки в сумі 1560.00 грн., пов’язані з оплатою ОСОБА_4 послуг ТОВ «ЕКЕР» з перенесенням в натурі меж земельної ділянки.
Також є вірними висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 в частині зобов’язання ОСОБА_4 перенести екскременти тваринного походження від належної Ѕ частини житлового АДРЕСА_2 криниці на відстань, яка дозволена п.3.31 ДБН360-92** так як екскременти тваринного походження розміщені на відстані 6.5 м. від колодязя ОСОБА_2, ОСОБА_3, що суперечить вимогам п.3.31 ДБН360** так як вказаний факт підтверджується висновком Києво-Святошинської районної санітарно-епідеміологічної станції №849 від 25 вересня 2009 року, а в іншій частині зустрічних позовних вимог відмовив в зв»язку з недоведеністю позивачами по зустрічній позовній заві обставин, на які вони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання позивачів по зустрічній позовні заяві в апеляційній скарзі на те, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2010 року ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права є безпідставними, так як спростовуються доказами, які є в справі.
Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2010 року в межах доводів апеляційної скарги, вимог,
заявлених у суді першої інстанції, колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів , -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити .
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: