Справа № 22ц-5355/2009 Головуючий у 1-й інстанції Шевченко І.І.
Доповідач у І І-й інстанції Коцюрба О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Яворського М.А.
Суддів: Коцюрби О.П., Поліщука М.А.
При секретарі: Бобко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на апеляційне оскарження рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 07 жовтня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися в Кагарлицький районний суд Київської області з вказаним позовом, який в подальшому доповнили та просили визнати недійсним довіреності від 28 грудня 2006 року та 10 лютого 2007 року посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П. стосовно надання повноважень ОСОБА_5 бути представником ОСОБА_8 в різних установах, організаціях та підприємствах, в тому числі в нотаріальних конторах, визнати недійсним договір купівлі-продажу жилого будинку від 09 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу Мозговим В.В., згідно якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_6 купила жилий АДРЕСА_1, винести окрему ухвалу, яку направити для виконання до прокуратури Кагарлицького району, Київської області щодо перевірки законності оформлення та використання довіреностей і договорів купівлі-продажу нерухомого майна, які були видані від різних громадян Кагарлицького району на ім»я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в період з 01 червня 2000 року по даний час, що виявилось однією із причин та умов для вчинення незаконних правочинів 28 грудня 2006 року, 10 лютого 2007 року, 18 травня 2007 року, 09 липня 2007 року, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько ОСОБА_8 Про день його смерті та поховання вони взнали пізніше від сторонніх людей.
Будучи спадкоємцями по закону, їм стало відомо про те, що 09 липня 2007 року, тобто за дев»ять днів до смерті батька, ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 житловий АДРЕСА_1 який належав померлому.
Договір купівлі-продажу спірного будинку був вчинений ОСОБА_5, який діяв від імені їхнього батька на підставі довіреності, посвідченої 10 лютого 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П.
Крім вказаного, була видана довіреність від 28 грудня 2006 року, яка також посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О.П., якою їх батько уповноважив ОСОБА_5 бути його представником в усіх державних установах, в тому числі в нотаріальних конторах з питань оформлення спадкових справ.
Вони вважають, що вказані правочини вчинені з грубим порушенням вимог ч.3 ст.203 та ч.1 ст.225 ЦК України, в яких вказано, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом не дійсним за позовом осіб, яких цивільні права або інтереси порушені.
Згідно довідки Кагарлицької ЦРЛ, їхній батько ОСОБА_8 в період з 13 грудня 2006 року по 12 лютого 2007 року знаходився на примусовому лікуванні в Київському обласному наркологічному диспансері з діагнозом: «Хронічний алкоголізм II ст.».
Перебуваючи на примусовому лікуванні, їхній батько не міг самостійно, вільно і без дозволу лікарів залишити територію наркологічного диспансеру для того, щоб відвідати приватного нотаріуса у м. Києві 28 грудня 2006 року та 10 лютого 2007 року, виявити своє волевиявлення щодо надання довіреностей ОСОБА_5
Крім цього, у них викликає великий сумнів, що в момент підписання названих довіреностей 28 грудня 2006 року та 10 лютого 2007 року їхній батько усвідомлював значення своїх дій та міг ними керувати тому, що в цей час він проходив курс примусового лікування від алкоголізму.
Вказали на те, що вказана хвороба має симптоматику, яка пов’язана з погіршенням психологічного стану особи та те, що під час лікування до хворого застосовувалися різні медикаменти та препарати, які також можуть впливати на розумові здібності хворого.
Так як вони вважають, що довіреність від 10 лютого 2007 року є недійсною, тому вважають і договір купівлі-продажу спірного жилого будинку від 09 липня 2007 року є недійсним, так як вчинений з порушенням вимог ч.2 ст. 203, ст. 228 та ч.1 ст. 232 ЦК України.
Також у їхнього батька ніколи не було бажання продавати свій будинок, який він отримав в порядку спадкування.
Таким чином, правочин у вигляді договору купівлі-продажу жилого будинку від 09 липня 2007 року вчинений ОСОБА_5 не відповідає вільній та внутрішній волі їхнього батька, а тому не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленими ним.
У зв»язку з тим, що ОСОБА_8 неодноразово лікувався від алкоголізму, зловживав спиртними напоями, не мав сім»ї, документів, роботи, перебував у скрутному матеріальному становищі, відповідачі розуміли про те, що ці обставини могли істотно впливати на здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, використали цю ситуацію на користь ОСОБА_5 для того, щоб придбати будинок на невигідних для ОСОБА_8 умовах, у зв»язку з цим, договір купівлі-продажу будинку просили визнати недійсним.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 07 жовтня 2008 року в задоволенні позову позивачам відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 07 жовтня 2008 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оскаржили його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі просили скасувати рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 07 жовтня 2008 року, ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги, вказали на те, що воно є незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Апеляційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
23 жовтня 2009 року ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу в якій просили скасувати рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 07 жовтня 2008 року.
Апеляційну скаргу подало 23 жовтня 2009 року тобто з порушенням передбаченого ч.2 ст. 294 ЦПК України строку на апеляційне оскарження. Одночасно апелянтом подано клопотання про поновлення пропущених строків на апеляційне оскарження .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, так як в судовому засіданні апелянт пояснив, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.
Відповідно до ст. 294 ч. З ЦПК України, заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи викладене, а також те, що апелянт навів поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження клопотання про поновлення строків підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73, 294 ч. З ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду задовольнити.
Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 07 жовтня 2008 року.
Про час і місце розгляду справи повідомити осіб, що приймають участь у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий -
Судді -